Чому стають нудистами та де можна засмагати в стилі "ню"

Чому стають нудистами та де можна засмагати в стилі "ню"

Автор:

Ліза Солодка

June 26th, 9:54pm

Засмага в стилі ню – досить поширене явище в усьому світі. Таких людей називають нудистами, хоча самі вони кличуть себе натуристами (від лат. natura – «природа»). В основі їхніх дій лежить ціла філософія і гармонія з природою, а не просто бажання скинути з себе зайвий одяг.

"20 хвилин" поцікавилась, а що ж тернополяни думають про нудистів та чи пробували засмагати без одягу. Декотрі респонденти були дуже скромні у висловлюваннях, а деякі – надто відверті та вдавалися до бурхливих деталей.

Топлес – у відведених місцях

- Я на нудистському пляжі? Навіть не уявляю себе там, мені, напевно, було би не дуже приємно дивитися на інших незнайомих (або знайомих) мені голих людей, - говорить 28-річна Вікторія.

Жінка одружена та має двох дітей. Чоловіка, каже, ні за що б не пустила на пляж, де всі голі. Мовляв, чого він має заглядати на інших.

Інша тернополянка Оксана, сміючись, продовжує, що ніколи в житті не була на такому пляжі. Бачила нудистів лише по телевізору.

- Мені одразу пригадався фільм «Жандарми», у дитинстві його дуже любила, - каже вона. – Головний актор – Луї де Фінес якраз вистежував нудистів. Тому в мене вони асоціюються з чимось протизаконним. Певно, то якось не зовсім правильно засмагати голим, де купа стільки незнайомців, які пожирають тебе очима. Мені було б дискомфортно.

30-річна Анжела більш лояльна до такого явища, як нудизм. Каже, що особисто вона не заперечує, аби кожен робив те, що йому подобається, головне – аби це іншим не заважало.

- Мене більше дратує, коли на пляжі, де є купа дітей, жіночки старшого віку ходять в стрінгах чи з оголеними грудьми. Це більше шокує. Хай ідуть на спеціальні пляжі і засмагають топлес.

"Серед збоченців - нізащо"

 Якщо дуже хочеться ходити голим, то не обов’язково іти туди, де купа людей, продовжує Анастасія.

- Я особисто не проти засмагати голою разом із коханим, але робити це серед натовпу збоченців – нізащо! – наголошує жінка. – Можна знайти відлюдне місце і там гарно провести час в гармонії з природою (посміхається – прим. авт.).

Чоловіча цікавість у плані «в чому мама народила», зашкалює. Ні один з опитаних не сказав, що не хотів би побувати на такому пляжі.

- Якби я був самітній, то, певно, хотів би спробувати. Мені було б цікаво побувати на пляжі, де всі голі: і жінки, і  чоловіки. Не тому, що я заглядав би на кожного, а просто заради відчуттів – як це вийти із зони комфорту та скинути з себе весь «баласт», - каже 35-річний Володимир.

Ще один співрозмовник, 31-річнй Дмитро зауважив, що пішов би на такий пляж, якби знав, що там будуть молоді відпочивальники.

- До пенсіонерів я би не пішов, це факт, - акценту він. – Самому цікаво, як по ту сторону моря, де всі голі ходять. Але дружину з собою не взяв би. Не хочу, щоб її всі споглядали. Нехай вона роздягається лише переді мною.

Отака-то чоловіча логіка: сам за, але жінку нікому не покажу! Ну, принаймні, хоча б це позитивно.

Спілкуються на спеціальних форумах

Що ж, з бажаннями тернополян все зрозуміло: одні хочуть, інші – проти. А що думають про такий вид відпочинку самі нудисти. Щоб відповісти на це питання, журналіст «RIA плюс» знайшла кілька тематичних форумів. Під «липовим» ніком поспілкувалась з кількома завзятими нудистами.

- З дружиною вже років п’ять їздимо в Піденне, в Одеська область, лежимо на самому п’ятачку, подалі від організованого нудонатовпу.  Там пісок чистий, мало народу і природа просто супер. Відпочинок без комплексів, під шум хвиль і пташиний спів – просто супер. Місце якраз над обривом, за 4 години може чоловік 10 максимум пройти. Бурхливого відпочинку в натовпі голих людей не люблю. А вдвох з жінкою – завжди за, - пише BrdUA.

Коли журналіст як початківець запитала, куди можна поїхати, аби засмагати топлес, учасник спілкування під ніком «Гість» розповів, що про місця, де відпочивають натуристи, можна легко знайти в Інтернеті. Таки – так, список додаємо до матеріалу. На питання, як перебороти себе перший раз, Гість відписав, що для початку – треба роздягнутися.

- Якщо є сильний страх, то треба вибирати менш людні місця. Для підтримки можна їхати компанією, тоді не буде так страшно, особисто я так і роблю вже 7 років, - каже співрозмовник. – Якщо дуже страшно, просто не знімай окуляри.

Ну, остання порада справді безцінна – якщо соромно, треба закрити очі)).

Як стати нудистом

У психології нудистів допоміг розібратися сексолог Ігор Федорко.

- Нудисти і натуристи – це ніби одне і те ж, але є і певні відмінності. На відміну від нудистів, які просто роздягаються, останні мають цілу філософію: вони не просто єднаються з природою, а й ведуть здоровий спосіб житті, не палять та не вживають алкоголь, - пояснює він.

Насправді бути натуристом – дуже зручно. Спати голим, за словами експерта, дуже корисно. Адже відпочинок потрібен не лише мозку, а й нервовій системі й тілу. У такому випадку сон буде більш продуктивним. У нудистів чи натуристів зашкалює почуття усамітнення з природою. Серед практичних моментів – не потрібно брати купальник. До того ж, часто нудисти – це моржі, котрі полюбляють купатися восени чи взимку. А одяг лише заважає, адже він охолоджується в десять разів швидше, ніж тіло, - пояснює пан Федорко.

У психології нудистів є випрацювані правила. Ті, що справді прагнуть возз’єднатися з природою, ніколи не влаштовують оргій чи сексуальних сцен на людях.

Інструкції, як стати нудистом, не існує. Якщо дуже хочеться спробувати – можна практикувати це вдома, приймаючи повітряні ванни.

- І вдома можна відчути волю та розкутість. Пари, які соромляться натовпу, можуть усамітнитися з природою у відлюдних місцях. Простіше взяти з собою однодумця, так буде легше. Нині досить часто можна зустріти не те, що нудистів, а людей, які соромляться свого тіла навіть наодинці з собою. Тому топлес може стати для них цілющими ліками. Початківці на нудистських пляжах не повинні робити переляканий вигляд і прикривати свої інтимні зони. Так привернете ще більше уваги. Якщо зовсім некомфортно – відмовтесь від самої ідеї бути нудистом, - говорить спеціаліст.

Кращі нудистські пляжі країни:

Чкаловський пляж, Одеса

Найбільший і найбагатолюдніший пляж. Був відкритий ще у 1989 році. Розташований майже у центрі міста, у курортній зоні, праворуч від пляжу санаторію ім. Чкалова.

Нудистський пляж у районі Кароліно-Бугаз, Одеська область

Дикий і усамітнений. Розташований між базою відпочинку «Чайка» і пансіонатом «Одеса».

Нудистський пляж у місті Піденне, Одеська область

Малолюдний куточок на березі Чорного моря. Розташований за 15 хвилин ходьби від міського.

Пляж на острові Джарилгач, Скадовськ, Херсонська область

Великий, тихий і майже безлюдний. Головні його переваги – чистота і повна відсутність благ цивілізації.

Нудистський пляж у Бердянську, Запорізька область

Розташований між Бердянською косою і курортом з лікувальною гряззю, трохи віддалений від звичайного пляжу.

За інф. з відкритих джерел.

© 2021 20minut.ua

Читати

Лікар до 30: дерматолог-трихолог Діана Дола про пацієнтів, які кидались стільцями, і які дякують

Лікар до 30: дерматолог-трихолог Діана Дола про пацієнтів, які кидались стільцями, і які дякують

Автор:

Ольга Турчак

June 26th, 8:54pm

• Чимало людей, які приходять у кабінет до цієї лікарки, одразу запитують, скільки їй років. Дехто з недовірою дивиться, мовляв, що ви, такі молоді, можете знати. Діана Дола, яка працює дерматологом-трихологом у Тернопільській міській лікарні №2, допомагає навіть тим, хто роками оббивав пороги медичних кабінетів.

• У рубриці "Лікар до 30" розповідаємо про молодих тернопільських лікарів. 

Вже понад рік Діана Дола працює дерматологом-трихологом у Тернопільській міській лікарні №2. Дівчина каже, що змалку мріяла робити людей красивішими та здоровішими. Спочатку вона працювала косметологом, а потім зрозуміла, що складніші випадки більш цікаві то вирішила розвиватись.

Щодня у її кабінет приходять пацієнти із різними проблемами шкіри та волосся. І лікарка переконує, дерматологія — це не лише про креми та мазі, це про здоров’я всього організму. Бо якщо ти здоровий всередині — то і ззовні виглядатимеш красиво.

Робота лікаря — завжди іти вперед

— Вітаю, пані Діано. Розкажіть, як це бути молодим  лікарем. Чому обрали для себе цю професію та де навчались? 

— Я навчалась у Вінницькому національному медичному університеті. Інтернатуру проходила у тернопільському шкірвендиспансері. Дерматологічну спеціальність обрала тому, що приблизно у 12 років сама мала проблеми дерматологічного характеру. Батьки мене відвели до спеціаліста, і я була захоплена цією професією. Мені просто подобається робити людей здоровішими та красивішими. Шкіра і волосся — це те, на що звертаємо увагу у зовнішності людини, у першу чергу.

— Чи бувало так, що люди з недовірою або просто упереджено налаштовані до Вас через те, що молодий лікар? 

— О так, часто запитують, скільки мені років. Коли чують відповідь, часто просять направлення до іншого лікаря (посміхається — прим. ред).Просять старшого. Але насправді молоді лікарі, можливо, і не мають такого досвіду, але знаються в медицині не гірше. А крім того, як я казала вже, медицина не стоїть на місці, і молодь більш відкрита до новітніх методів лікування. 

— Як вдається поєднувати обидві ваші спеціальності? 

— Спочатку я отримала спеціальність “дерматолог” і планувала пов’язати своє життя із косметологією, але потім зрозуміла, що хочу досконаліше підходити до проблеми, адже здоров’я — це комплекс. Багато процесів не могла б з’ясувати. Тому я після шести років навчання у меді та двох років інтернатури, пройшла безліч курсів, семінарів та онлайн-занять. Медицина ніколи не стоїть на місці, і робота лікарів — це завжди іти вперед. Я була готова до цього.

— За вісім років навчання робота, мабуть, була дуже омріяною. Чи виправдали себе очікування?  Чи зійшлась теорія та практика?

— Коли ти працюєш — то сама відповідаєш за свої дії. Спочатку було важко. Особливо перші прийоми. Звісно, я бачила, як це роблять інші лікарі, але коли ти сам, то все зовсім по-іншому. Були досить великі переживання, вдень я була на прийомі, а увечері діставала книги, які потрібні в тому чи іншому випадку та шукала потрібне. Знаєте, до всього не можна бути готовим. 

Від складних випадків я ніколи не відмовлялась. Можливо, це було дещо довше, у плані підготовки, але я обов’язково усе доводила до кінця. Завжди хочеться допомогти людині. 

— Чи маєте, до кого звернутись за порадою в складному випадку? Ви єдиний дерматолог у цій поліклініці...

— Раніше тут була ще одна лікарка-дерматолог, зараз я сама. Часто дерматологічні захворювання пов’язані з інфекційними, інколи потрібна думка хірурга або офтальмолога. Тож ми часто радимось щодо лікування в тому чи іншому випадку. Бувало й так, що зверталась за допомогою до професорів у Києві чи у Вінниці.

У місяць півсотні пацієнтів 

— Ви раніше працювали у салоні краси. Які процедури проводили там та як опинились у лікарні?

— Деякий час я працювала у салоні краси, де надавала косметологічні послуги. Пройшла безліч курсів із ін’єкцій, ботулінотерапії, контурної пластики. Я і зараз спеціалізуюсь на цих послугах. Але крім того, зрозуміла, що мені цікаві складніші випадки. І досвід роботи в лікарні тому дуже важливий. Коли ти бачиш, що вдається допомогти людині, особливо якщо проблема турбує вже давно. 

— Розкажіть більше про косметологічні процедури. Які методики ще використовуєте? 

— Зараз ми активно використовуємо плазмотерапію. Плазмотерапія — це одна з новітніх методик в області косметології, процедура здійснюється у два етапи: у пацієнта забирається власна кров та центрифугується у спеціальному апараті. Готова плазма, збагачена тромбоцитарною масою та фібрином, вводитися пацієнту внутрішньошкірно у необхідну ділянку обличчя, тіла чи волосисту частину голови.

Таким чином запускається біологічний механізм природного омолодження шкіри. Тромбоцити, як відомо, містять фактори росту, що відповідають не тільки за згортання крові, а й за зростання і регенерацію молодих тканин.Плазмотерапію використовують для омолодження, лікування акне , постакне ,для зменшлення та лікування стрій .Ця терапія безпечна , адже не викликає алергічних реакцій, оскільки це власний біоматеріал.

— Скільки пацієнтів у місяць приймаєте? Як працювати з різними людьми?

— У мене неповна зайнятість. На місяць я приймаю десь півсотні пацієнтів. Робота із людьми це завжди нелегко. Здебільшого, звісно, усе добре. Люди з розумінням ставляться до тебе, а ти до них. Але бувало й таке, що стільцями кидались (посміхається — прим. ред).

Бувало й таке, що кидали стільцями

— Через що таке трапилось? 

— Зазвичай людей страшенно дратують направлення. Цей чоловік лікувався в мене, сімейний лікар дав йому направлення у шкірвендиспансер, але щоб його отримати, потрібно було ще прийти до мене. Чоловік щось не зрозумів, це була зайва біганина, і через це психологічно люди не витримують, хоча я у цьому не винна.

— А бувало таке, що пропонували хабар? Як чинили в такому випадку? 

— Ну, люди “старої закалки” звикли, мабуть, до такого, але тоді я пояснюю, що у нас безкоштовна медицина, і ніяких грошей не потрібно. Є ще такі, які пропонують подяку, але я прошу зрозуміти, що найкраща вдячність — це добре слово і розуміння, що твоя робота не марна, і вона змінює життя людей на краще. 

— Хочу запитати Вас про роботу з погляду звичайної жінки. Часто прояви дерматологічних хвороб досить неприємні на вигляд, чи не викликає у вас це відрази? 

— За роки навчання мені здається, я бачила усе. Тому ні відрази, ні страху немає. Часто знайомі дивуються: “Як ти там працюєш, це ж жахливо”, але для мене це нормальні речі. У мене телефон “завалений” фотографіями, які присилають пацієнти: екземи, висипки, грибки на різних ділянках тіла, інколи у паховій зоні. Але для мене це абсолютно нормально. Це моя робота. 

З якими проблемами найчастіше приходять до дерматолога

— З якими проблемами найчастіше звертаються? 

— Перше — це алергічний дерматит. Часто звертаються з акне (запальні висипи на обличчі із гнійними прищами), атомічні дерматити, псоріаз, алопеції (проблеми з випадінням волосся).

— Так багато термінів. І як ви в них не плутаєтесь? 

— Ну, це моя робота. Мабуть вісім років навчання не минули дарма. 

— Чи бувають дуже “запущені “ випадки? Чи часто люди звертаються за допомогою не одразу і це має негативні наслідки? 

— Це залежить від людини. Буває таке, що в людини найменший прищик, і вона одразу звертається за допомогою, а буває, коли переживання недаремні. Тому чим швидше звернутись —  тим краще і легше лікувати. Наприклад, чоловік дуже відтягнув звернення, і на обличчі утворилась порожнина, аж до кісток. Такі випадки, звісно, важче лікувати. Тому одразу, якщо відчуваєте біль, або набряк, або свербіж — краще не гаяти часу. 

— А для профілактики до дерматолога звертатись потрібно? Кому і навіщо?

— У кожного з нас є родимки і для їх обстеження потрібно звертатись. Лише кваліфікований спеціаліст може визначити, які родимки є небезпечними. Буває так, що на вигляд це лише невеличка випуклість на шкірі, а згодом це може призвести до неабияких проблем.

— Ви консультуєте людей також як трихолог. Які проблеми із волоссям найпоширеніші? 

— Так, трихолог — це моя додаткова кваліфікація. Волосся — це придаток шкіри. Тому багато проблем із ним пов’язані також з дерматологією. Найчастіше звертаються із проблемою випадіння волосся. Найпоширенішими є два види алопеції (випадіння волосся прим.иред:) дифузна та андрогенетична. Другий випадок — це випадіння волосся у чоловіків. Ця проблема може передаватись генетично, а також зустрічається і в жінок. Інші види можуть бути пов’язані із дефіцитом певних речовин.

— Доводилось боротись із паразитами, наприклад у дітей? 

— Ні, за рік роботи з таким не стикалась. Я вже навіть чекаю цього моменту (посміхається прим. ред.), коли була в інтернатурі, колеги розповідали про це. Але поки не доводилось зустрічатись. Думаю, зараз така проблема менш-поширена, ніж років 20 тому. Люди самі знають, що у аптеці можна придбати той чи інший засіб і видалити воші самостійно. 

Поради щодо догляду за шкірою та волоссям від лікаря

— Коли випадіння волосся — це норма, а коли варто звертатись за допомогою? 

— Щодня у людини випадає близько ста волосин, це залежить від густоти. Дуже часто період найбільшого випадіння волосся припадає на осінь та зиму. А ще у осінньо-зимовий період зменшується кровообіг на шкірі голови, судини звужуються, і волосся теж випадає. Часто це може бути пов’язано з недостатньою кількістю вітамінів в організмі. Також часто волосся випадає восени через те, що влітку шкіра голови зазнає підвищеного ультрафіолетового опромінення.

Якщо випадіння волосся випадає довше ніж місяць, а також, якщо воно дуже рясне — тоді потрібно звернутись до трихолога. Встановлюється причина, і лікар підбирає лікування. 

— Що потрібно їсти, щоб волосся було здоровим та не випадало.

— У раціоні обов’язково має бути білок, залізо. З додаткових біодобавок — вітамін Д. Також не забувайте про достатню кількість овочів, фруктів.

— Яким має бути щоденний догляд за шкірою обличчя, аби вона виглядала здоровою та красивою? 

— Обов’язково має бути щоденне очищення. Догляд потрібно обирати за типом вашої шкіри. Якщо наприклад для жирної шкіри використовувати лінію догляду для сухої шкіри і навпаки — можна отримати неабиякі проблеми. Щодня необхідно використовувати гель для вмивання, демакіяж. Щодо міцелярної води, нагадую, його необхідно змивати обов’язково та тонік, яким відновлюється Ph шкіри і крем: денний та нічний. Влітку необхідно обирати крем із соцезахисними властивостями. Якщо із шкірою є проблеми, можна використовувати сироватки, додаткові тоніки та інші засоби. 

З професійного догляду потрібно використовувати процедури на очищення, відновлення шкіри.

— Чи можливо ці засоби обрати самостійно у спеціалізованому магазині, або консультація експерта необхідна?

— Я вважаю, що краще один раз звернутись до спеціаліста, який зможе підібрати догляд за типом шкіри, за складниками і це буде засіб, який вам підходить, аби потім не мати проблем. Часто вважають, що ці засоби дуже дороговартісні. Але лікарі також підбирають і ті, які можуть вам підійти за вартістю.

 

Читайте також:

Лікар до 30-ти: стоматолог-хірург з Тернополя про складні операції і як пацієнти іноді кусають за пальці

 Від редакції: Якщо ви хочете аби ми розповіли про вашого молодого лікаря, якому ще немає й 30-ти, але він вже встиг стати професіоналом у своєму напрямку — напишіть про це у коментарях або на нашій сторінці у Facebook Новини Тернополя на 20 хвилин.
 

 

© 2021 20minut.ua

Читати

"Приїжджаю до батьків зі своїм хлопцем, і це нормально": тернополянин не соромиться, що він – гей. ЕКСКЛЮЗИВ

"Приїжджаю до батьків зі своїм хлопцем, і це нормально": тернополянин не соромиться, що він – гей. ЕКСКЛЮЗИВ

Автор:

Ольга Турчак

June 26th, 7:54pm

• Тема ЛГБТ не надто популярна в Тернополі. Її оминають в розмовах дітьми, а люди з гомосексуальною орієнтацією досі змушені її приховувати, щоб не зіштовхнутись з агресією та дискримінацією.
• Юрій Двіжон, який народився в Тернополі, став відомим у всій Україні завдяки своїй режисерській творчості. Працював з Христиною Соловій, PIANOBOY, KHAYAT, Олегом Скрипкою, TARABAROVA, JERRY HAIL, Анастасією Приходько та іншими відомими артистами.
• Він не побоявся публічно заявити про орієнтацію та розповів свою історію ексклюзивно для видання "20 хвилин".

Публічний камінг-аут (процес добровільного й усвідомленого визнання людиною своєї сексуальної орієнтації чи гендерної приналежності) Юрій Двіжон зробив майже три роки тому через зйомки в кліпі співачки Ірини Білик, який був присвячений темі ЛГБТ-спільноти. Про творчість режисера ми розповідали в матеріалі «Тернополянин зняв кліп на пісню Ірини Білик»

У інтерв'ю у 2018-му Юрій розповідав, що після прем'єри кліпу, він отримав дуже багато повідомлень з подякою від людей, для яких важливою була підтримка такої легендарної співачки, як Ірина Білик в боротьбі за рівні права. У  кліпі знялись десять героїв, які відкрито говорять про свою сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність. 

Також Юрій – автор та режисер фільму "НЕ ХОВАЙ ОЧЕЙ-2. Наші в США: фільм про українських ЛГБТ-емігрантів".

Нещодавно DVIZHON у якості експерта взяв участь у телешоу "Про що говорять жінки" з Оксаною Байрак на телеканалі "СТБ" та розповів про те, як зважився відкрито говорити про те, що він – гей.

– Мої попередні стосунки були з людиною, яка живе в Сполучених Штатах. І я останні чотири роки був у сім’ї, яка відкрито приймала свого сина. У мене з’явився такий внутрішній спротив: "Чому я в своїй історії маю приховувати свою орієнтацію?"  І тоді я зробив цей "камінг-аут". Він був на всю країну, і про це дізнались мамині друзі, родичі. Скажу, що зараз минуло вже більше двох років, і моя мама почуває себе абсолютно щасливою, маючи сина, який може з нею поділитися чимось особистим. А я відчуваю себе абсолютно нормальною людиною, які і всі інші в нашій країні. Мама приймає мене теж абсолютно нормально, – сказав Юрій в ефірі. – На мою орієнтацію не вплинули батьки, не вплинуло оточення. Орієнтація – це не колір очей, і її неможливо змінити.

Згодом він опублікував уривок з ефіру у своєму Instagram та написав:

– Насправді якби глядачі моли уявити, скільки красивих, розумних, талановитих та сексуальних чоловіків в нашому шоу-бізнесі є геями, можливо, вони змінили б своє стереотипне мислення на цю тему.

Розповідь хлопця подаємо від його імені.

«Це не мій вибір»

Хтось може сказати «Це їх вибір», але якщо логічно подумати, то ніхто ніякого вибору не робить. Бо хто хоче бути в групі людей, права яких обмежують: можуть побити, звільнити з роботи або хто хоче постійно бути під прицілом насмішок? Ти не можеш триматись за руки з коханою людиною на вулиці, не можеш обняти цю людину на прощання. Це просто природа, і з цим нічого не можна зробити.

Часто гомосексульну орієнтацію називають нетрадиційною. Але насправді в сучасному суспільстві цю орієнтацію називають просто гомосексуальною, бо вона є насправді традиційною, бо є зараз і була сто років тому, і двісті-триста років тому.

Я не приховую нічого, і останнім часом часто говорю на цю тему, бо це не вибір, це просто моє життя і моя позиція – не соромитись цього. Я не роблю нічого кримінального, за що мені може бути соромно.

Коли зрозумів, що я гей?

Мені було десь п`ять чи шість років. Я був в гостях в бабусі, і в газеті побачив фото напівоголеного чоловіка. Я зрозумів лише, що мені цікаво на це дивитись. Звісно, я не міг в такому віці нічого розуміти про це. Тим більше в Тернополі такого явища не було. Якщо говорити про західні країни, де толерантність на вищому рівні, можна думати, що такі речі можна подивитись в телевізорі. Або побачити на вулиці двох хлопців чи двох дівчат і захотіти собі так само. Але в мене цього не було.

У мене є брат-близнюк. У нього є дівчина. Ми виросли в одній сім’ї, був однаковий побут і все інше. Але природа вирішила так, і одного з нас зробила з такою відмінністю. Крім того, що ми ззовні відрізняємось, ми відрізняємось всередині.

У дитячому садочку мені цікавіше було спілкуватись з дівчатами, а братові – більше з хлопцями. Змалку я не цікавився машинками, а любив складати пазли, малювати, у мене навіть були дві ляльки.

«У Києві з’явились перші люди, яким я відкрився»

У підлітковому віці ніхто абсолютно не здогадувався про це. Ще тоді я б не зважився відкритись, хоча ще в школі абсолютно свідомо знав. І ця таємниця була тільки зі мною. Коли мені було 13-15 років, не було ще вільного доступу до сайтів знайомств та інших ресурсів, до яких є доступ зараз. Відповідно, я усі свої думки тримав при собі.

Думаю, що відкритись суспільству, важко геям чи лесбійкам старшого віку.

До моменту, поки я переїхав в Київ, не було нікого з ким я б спілкувався на цю тему, не було нікого, хто теж був представником ЛГБТ-спільноти. У столицю я поїхав 10 років тому одразу після школи. До того у мене не було ніяких стосунків, бажання побачень чи ще чогось такого. Я розумів, що в Тернополі цього ніде не можна зробити.

У Києві в мене була перша закоханість. Я почав тоді лише ходити у гей-клуби, які є там. Там почав знайомитись з першими хлопцями, з’явилась перша компанія людей, які є творчими та відкритими. Тоді я з ними просто дружив, мало хто знав, що я теж гей. Але саме там з’явились перші люди, яким я відкрився. У Києві молодь ставилась до того більш толерантно. Але ще тоді я не думав, що зможу сам відкрито говорити про свою орієнтацію, не міг подумати, що батьки теж будуть знати.

Як відреагувала мама

Так само, як будь-хто приїжджає до батьків зі своїм хлопцем чи дівчиною, і їх стать протилежна, так само я зараз приїжджаю до батьків зі своїм хлопцем. І вони абсолютно нормально до цього ставляться. Ми йдемо разом в театр, у ресторан, і в цих моментах я почуваю себе абсолютно таким самим, як всі інші.

Спочатку були в батьків думки про те, що скажуть сусіди, родичі і так далі. Це перші думки людей, які живуть в невеликих містах. Але я вважаю, що є важливіші речі, ніж думка інших. Зрештою, і оточення батьків, і моє сприйняло все добре. Вони поважають мене не за мою сексуальну орієнтацію, а за те, яка я людина і чого я досягаю у своєму житті. Коли я приїжджаю на свята до родичів – усі раді мене бачити, всі зі мною спілкуються. Жодного разу я не чув: "Йди звідси, ти позориш сім’ю" чи щось в цьому плані.

Юрій в Українській колоні на 50-му прайді в Нью-Йорку

Звичайно, я не можу в Тернополі на вулиці поцілувати кохану людину, або взяти його за руку. Зрештою, і в Києві я не дуже люблю це робити. Бо ти не знаєш хто поряд йде і яка їхня реакція. Але такі сімейні моменти, яких могло б не бути, зараз в мене є лише завдяки тому, що я наважився зробити цей крок.

Я пояснив батькам ту інформацію, яку вони ніде не могли отримати, бо росли в іншому інформаційному середовищі, тоді була інша політика в країні, яка була до України. Вони вважають, що те, що тоді їм розказували – це правильно. У 90-их роках лише відмінили кримінальну відповідальність за те, що міг мати гомосексуальні стосунки, а до того часу всі вважали, що це злочин і уподібнювали до збочення. Але зараз це змінюється. Я інколи приїжджаю в Тернопіль, і мені цікаво зайти в програми для знайомств, мені цікаво подивитись хто там є. І там є люди, які вже не бояться показувати своє обличчя. Зараз більше тих, кому по 18 чи 20 років, і вони не чекають осуду, того, що скажуть їх батьки. Вони відкриті.

Я вважаю, якщо людина робить якусь корисну соціальну місію, хтось стриже, хтось готує, хтось йде на фронт та захищає Україну – це набагато більша причина любити свою дитину, ніж ця маленька відмінність. Це особисте життя кожного і влазити туди та диктувати свої правила, як мінімум, некоректно.

Чи багато бояться говорити про приналежність до ЛГБТ?

Думаю більшість людей гомосексуальної орієнтації про себе нічого не розповідають. Бо там це не прийнято. Бо в їх колективах ніхто не чув, що в Тернополі є такі люди. Всі ж думають, що вони десь в космосі живуть чи в Київ виїхали. Насправді не всі.

І це молоде покоління все частіше відкривається. І для них це не проблема. Для старшого покоління це проблема, я впевнений, що вони живуть тихенько, не розказують нічого і нікому, бо більшість з них і не має постійних стосунків.

Я зустрічав у Тернополі декілька пар хлопців, які не афішують гучно про свої стосунки, але розповідали, що найближче оточення їх знає. В цілому, дуже багато залишилось комплексів та стереотипів. Є випадки, коли людей за їх орієнтацію звільняли з роботи. І це одна з причин, чому ЛГБТ-люди залишають малі міста і переїжджають у великі, бо там можуть знайти якусь підтримку. Хоча навіть Київ не можна порівняти з Сан-Франциско в плані толерантності.

Зрештою, останні новини і в Києві не дуже тішать. Коли людину можуть побити за довге кольорове волосся або сережку в вусі – це ненормально.

Що сказав би людям, які бояться відкритись?

У мене є кохана людина. Ми разом вже тривалий час, майже два роки. Я знайомий з його батьками, він з моїми. Але поки ми не афішуємо ці стосунки, можливо, дещо пізніше. І якщо це станеться – то це буде гучно.

Якщо ви не можете наважитись відкрито всім говорити про себе, почніть із найближчої людини друга/подруги. Я впевнений, що ви обов'язково отримаєте від них цю підтримку.

© 2021 20minut.ua

Читати

Ми перевірили, що сталось із проєктами громадського бюджету, які влетіли місту у копієчку (ФОТО)

Ми перевірили, що сталось із проєктами громадського бюджету, які влетіли місту у копієчку (ФОТО)

Автор:

Вадим Єпур

June 26th, 5:54pm

• У місті вже кілька років реалізовують «Громадський бюджет». Тернополяни пропонують свої проєкти. Ті, які отримали достатню підтримку та набрали необхідну кількість голосів – втілюють в життя. На це виділяють кошти з міського бюджети.
• Ми перевірили, як виглядають останні реалізовані ініціативи. Чи дбайливо до них ставляться тернополяни та що найбільше потерпає від вандалів. Дивіться в нашому репортажі!

Серед реалізованих проєктів громадського бюджету є чимало дитячих та спортивних майданчиків, зон відпочинку, скверів тощо.

Трансфер-містечко

1 384 300 грн

Новий сквер відкривали на День міста. Йому немає ще й року, тому він фактично як новий. Сквер має різні зони відпочинку, лавки, невелика сцена, мольберти для малювання та дитячий майданчик. Це один за найдорожчих проєктів громадського бюджету минулого року.

Там висадили нові насадження. Старі дерева, які там росли – не чіпали. Всі елементи трансфер–містечка в гарному стані. Лише на одній гойдалці ми помітили, що гумовий елемент гойдалки відірвався. Він необхідний для амортизації.

Благоустрій дворику школи №5

1 411 310 грн

Значна кількість реалізованих проєктів «громадського бюджету» – облаштування дитячих та спортивних майданчиків та благоустрій територій шкіл. Голоси на такі швидко збирають. Минулого року відновили територію біля школи №5. Її вклали бруківкою, облаштували клумби, встановили лавки. Всю територію загородили парканом.

На території висадили квіти, її тримають в чистоті та порядку. Хоча почались літні канікули – біля школи на лавках відпочивають учні.

Ремонт території біля гімназії ім. Франка

1 447 388 грн

Ще один проєкт, пов’язаний з закладами освіти – ремонт території біля входу в гімназію ім. І Франка, що на вулиці Коперника. Територію також загородили парканом. Раніше там на перервах відпочивали гімназисти, тепер же на газон не можна. Висадили нові дерева. Тротуар вклали бруківкою. Можливо, там не завадило б встановити місце для паркування велосипедів. МИ помітили, що велосипеди кріплять до стовпів поруч.

Вуличний спортзал

231 520 грн

Новий сучасний та перший у своєму роді майданчик для вуличного воркауту облаштували на Київській, 1. Вуличних тренажерів у місті чимало, однак на них, як кажуть місцеві, справді займатися спортом важко. Це радше атракціони для дітей чи тренажери для фізкультури.

На Київській же облаштували силові тренажери, вуличні гантелі. Навантаження на тренажери можна регулювати, переставляючи спеціальні диски.

– Зараз спекотно, тому людей на тренажерах немає, але ввечері приходять хлопці, дівчата, щоб займатись, – розповів житель будинку пан Олег. – Діти теж бавляться тут, але старші, які можуть займатися. В теніс грають, гантелі підіймають. З того часу, як їх встановили, нічого, на щастя, не покрали, не поламали.

Всі тренажери працюють. Однак деякі почали покриватись іржею.

На цей проєкт виділяли 300 тис. гривень з бюджету, але вдалось зробити дешевше майже на 70 тис. Ці кошти повернулись назад до бюджету.

Дитячий майданчик «Аляска»

291 370 грн

Новий дитячий майданчик облаштували на Симоненка, 6. Він призначений для маленьких дітей. За загородженням поклали штучну траву, встановили чотири гойдалки, каруселі, гірку, лавки.

Поруч з новим майданчиком є ще й старі гойдалки та атракціони з радянських часів.

Однак у підсумковому звіті про виконання проєктів йшлось не лише про дитячий майданчик, а і про встановлення вуличних тренажерів. Їх ми не знайшли. Як розповіла жителька будинку пані Тетяна, тренажерів не встановлювали, лише майданчик.

– Ні, тренажерів не було, тільки гойдалки, – каже жінка. – Знаю, що на Куліша ставили, але то ще роки три тому було.

У міській раді пояснили – даний проєкт відносився до малих. Виділених коштів на тренажери не вистачило. Реалізацію погоджували з автором.  

– На сайті міської ради є щомісячний стан реалізації проєктів Громадського бюджету, – пояснює речниця міськради Мар’яна Зварич. – Даний проект відносився до малих із бюджетом 300 тисяч гривень. Те, що подають автори на етапі проектів і те, що реалізовується іноді може різнитися, враховуючи обмежений бюджет. Проте усі зміни відбуваються з погодженням з автором. В межах коштів, які були виділені на реалізацію даного проєкту, з автором було погоджено, що відбудеться влаштування «Спортивно-ігрового дитячого майданчика «Аляска» на дану суму. Тому не було вуличних тренажерів.

«Доріжка здоров’я»

292 005 гривень

Вуличні тренажери, схожі з тими, о встановили на Київській, тепер є і в гідропарку «Топільче». Розташовані вони біля центру загартовування «Нептун». Однак цим тренажерам пощастило менше. Один з них понищили вандали – зламали одну з перекладин. Однак тренажер працює.

Інші тренажери в хорошому стані, але деякі металеві елементи почали покриватися іржею.

Дитяча «лазанка»

249 652 грн

Канатна «лазанка» стоїть на трав’яному пляжі в парку Шевченка. Її встановили минулого року. Вона має підсвітку, якою можна керувати зі смартфону, поруч  ліхтар з датчиком руху. Така забава сподобалась дітлахам і вдень. Коли не надто спекотно, там граються діти.

Конструкції ще немає і року. Її встановили у серпні минулого року. Однак за цей час її добряче понищили вандали. Найбільше постраждали різнокольорові ліхтарики. Їх є дев’ять і всюди побите захисне скло. Більшість світлодіодів не працюють. Лише чотири ліхтарика працювали.

Інклюзивний майданчик «Місто мрій»

1 390 942 грн

Таких майданчиків у місті мало. Атракціони для діток з інвалідністю є в парку Шевченка, біля дитячої поліклініки. Найбільший сучасний майданчик облаштували в парку Нацвідродження у 2019 році. Однак не встигли його до кінця облаштувати та відкрити, як його понищили вандали. Одразу після становлення вночі невідомі зламали гойдалку. Її відремонтували.

Наразі на майданчику граються всі діти, не лише з особливими потребами. Всі атракціони в хорошому стані. А от деякі лавки зламані. Їх ремонтували. Не в найкращому стані дитяча пісочниця – вона почала розвалюватися. А захисний ланцюг на дитячій каруселі, на яку можна заїхати навіть на інвалідному візку, обірвали. Скільки ж сили та розуму треба, щоб розірвати металевий ланцюг?

Штучна трава біля гойдалок вже протерлась. Під нею пісок.

– Ввечері тут шастають різні люди, – каже тернополянка Ольга. – На майданчику зранку і пляшки з алкоголю лишають, і сміття. Тут парк, камер немає, патрулі рідко бувають, от і маємо, що ламають та нищать.   

Пам’ятник учителю

999 800 грн

Цей проект 2018 року викликав чимало дискусій серед місцевих. Не всі розуміли, навіщо потрібно витрачати гроші саме на пам’ятник. Хтось хотів, щоб він виглядав інакше. Не обійшлось і без гумору. Дехто пропонував встановити пам’ятник майстру Йоді з «Зоряних війн», щоб приваблювати туристів.

Врешті пам’ятник встановили. Однак багато людей не зрозуміли, чому замість вчителя – постамент та два учні.

Пам’ятник в хорошому стані. Поруч висаджують квіти. Там фотографуються місцеві. Але деякі бронзові елементи почали покриватися зеленим нальотом.

А який проєкт вам подобається найбільше? Що б ви хотіли бачити в нашому місті? Пишіть у коментарях!  

© 2021 20minut.ua

Читати