“Аталанта” – “Шахтар”: 1:2
Після першого тайму матчу в Мілані подумалося: яка ж вона здебільшого паскудна і невдячна – воротарська доля. Ти можеш не раз виручати партнерів і “підчищати” їхні ляпи, можеш здійснити блискучі “сейви”, можеш навіть парирувати пенальті, але варто тобі припуститися одної результативної помилки – і всі залюбки забудуть усі твої попередні подвиги.
До голкіпера “Шахтаря” П’ятова усе сказане вище стосувалося у першому таймі гри з “Аталантою” частково. Так, він відбив 11-метровий удар, декілька разів вдало зіграв на виході й на тому ж виході припустився прикрої помилки, що дала змогу кращому бомбардирові клубу з Бергамо колумбійцеві Сапаті на 28 хв. відкрити рахунок. Однак сказати, що наш голкіпер увесь час перебував у грі й тільки те й робив, що нейтралізовував загрози, не візьмуся. Стартовий натиск італійців не став сюрпризом для “гірників”, і хоча в перші 10 хв. гри “Шахтар” подеколи нагадував “Ворсклу” чи “Маріуполь” у матчах… з ним самим у чемпіонаті України, в подальшому підопічним Л. Каштру вдалося вирівняти гру і навіть запропонувати дебютантам Ліги чемпіонів своє бачення таких понять, як контроль м’яча, ігрова аритмія, раптовий вихід у контратаку – всього того, у чому наче риба у воді почувається бразильська “колонія” “Шахтаря”. Відчувалося, що пропущений гол не деморалізував гостей, а добряче розсердив їх. Свідчення цього – повністю виграна ними кінцівка першої половини. Спершу Мораєс скористався пасом Патріка, що розітнув захист “Аталанти”, і чітко реалізував вихід віч-на-віч з голкіпером. А вже в доданий час Мораєс вивіреним ударом зі штрафного, здавалося, спрямовував м’яч прямісінько у верхній кут воріт. На жаль, так лише здавалося – шкіряна куля вирішила голосно “чмокнутися” з поперечиною й відскочити в поле…
Вже без будь-якої розкачки і розвідки суперники розпочали другу половину, не збавляючи взятого в першому таймі темпу. До певного часу гра велася в центрі поля і загострити її, за задумом тренера “Аталанти” Гасперіні, мав українець Малиновський, котрий вийшов на заміну на 56 хв. Вийшов і – практично зник з поля зору аж до 88 хвилини, коли завдав свого фірмового дальнього удару. Натомість постійно намагався виправдати своє реноме грізного голеадора автор першого гола у ворота П’ятова Сапата, але, на щастя гравців “Шахтаря”, виправдовував він його лише до останнього, вирішального удару в площину воріт. Компенсований арбітром час підходив до кінця, господарі ще знаходили в собі сили хоч і без особливої гостроти, але тиснути на ворота гостей, і я вже думав, як вітатиму із вгаданим результатом депутата міськради і колишнього колегу-журналіста Святослава Півторака, як раптом з’ясувалося, що вітати доведеться одразу двох колег: редактор “Свободи” Віктор Уніят і заступник редактора “Нової тернопільської газети” Денис Лучка точно передбачили, що “Шахтар” відвантажить “Аталанті” ще один гол. Спрацювали зроблені Л.Каштру заміни: Додо вибіг у контратаку і вивів на ударну позицію Соломона, якому вдалося подолати не надто жорсткий спротив заскочених зненацька такою “зухвалістю” оборонців “Аталанти” і увігнати м’яч у ворота. Несподівано? Можна сказати й так. Справедливо? Цілком. Ще додам: дуже приємно.
Ігор Дуда
