Тернополянка відверто розповіла про заслання та жорстокі допити

Під канонади куль та на жорстоких  допитах не припиняла любити Україну.  Марія Штепа -  зв'язкова УПА, яка за свою проукраїнську позицію  поплатилася 10 роками перебування в тюрмах  Росії. На допитах, коли її  життя було на волосині, пані Марія не розповіла жодної таємниці УПА. Сьогодні жінці 94,  вона живе у "Карітас" Чорткова  і пише книжки про ті події, повідомляє Т1 Новини. Її маленька кімната переповнена книгами та національною  атрибутикою. Марія Штепа -  зв’язкова УПА , яка за любов до своєї  країни поплатилися жорстокими допитами та засланням до таборів Росії. Жінка пригадує,  ще з  дитинства разом з батьками любили співати патріотичних пісень та разом читати  книги рідною  мовою. Та коли у 1939 до влади прийшли більшовики і почали впроваджувати свою політику родина не злякалася,  а в підпіллі почали боротися за відродження України.  "Коли ми мали вступати нас ніхто не агітував, а тільки підготовляли. Нас попереджували, що  може бути так і будьте готові до того. Якщо думаєте, що витримаєте -  вступайте. А якщо сумніваєтеся- не приймайте присяги", - каже Марія Штепа. Після вступу до  ОУН життя пані Марії поділилось на до і після. Вдень вона була Марією з Романівки, а вночі Тополею з  Глухого. Адже не лише учасники ОУН, а й населені пункти мали свої  кодові назви.  Попри заборони, напередодні великих релігійних   свят пані Марія разом з  друзями з ОУН для односельців готували патріотичні подарунки.  Жінка каже, таким чином визначали, хто підтримує провладну партію і тих, хто за націоналістів.  Коли радянська влада почала відкриту боротьбу з  націоналістами пані Марія не злякалася,  а навпаки стала зв’язковою. Вона повідомляла повстанців про небезпеку, казала де мала бути облава та допомагала шукати ліки для поранених. Жінка каже, найбільше цінувала в ОУН та УПА відчуття братерства та єдності.  "Між  собою ми всі були пов’язані одні одним. Ще і арештів не було, а ми вже були пов’язані одні з одним. Нас заставляло те, що ми все були підпорядковані комусь і на чужій мові. Ми не мали своєї  держави,  були бездержавні і це на нас якраз  тиснуло", - пригадує Марія Штепа. Так тривало 4 роки. Аж  поки 1946 НКВД-исти не затримали жінку. Пані Марія пригадує,  через те, що не хотіла зізнатися, де переховуються інші повстанці,  на першому ж допиті її погрожували,  а після чого  жорстоко побили. Після того, всю  родину пані Марії  затримали,  а її саму засудили до 10 років перебування в таборах  Росії.  Згодом після повернення на Батьківщину жінка вийшла заміж і сама стала матір’ю. З тих пір минули десятки років, але спогади про події, які назавжди змінили її життя назавжди закарбувалися в пам’яті Марії Штепи.  Джерело: 0352.ua