“Маю четверо дітей і всього пів року була в декреті”: як багатодітна мама з Тернополя досягнула успіху
Автор:
Ольга Турчак
Наталя Маряш, тернопільська багатодітна матуся, працює перукарем близько 10-ти років. Як поєднувати успішну кар’єру, догляд за дітьми та час на себе у ексклюзивному інтерв’ю пані Наталя розповіла журналістці “20 хвилин”.
- Я зараз не уявляю свого життя без кого-небудь з своїх дітей, - говорить Наталя Маряш. - В мене вдома завжди шумно. Я ніколи не буваю сама, якщо чесно. Або на роботі з клієнтами, або вдома з сім’єю, або з подругами проводжу час. І, знаєте, в мене ніколи не виникає бажання залишитись наодинці.
Із майбутнім чоловіком Наталя познайомилась у 16-річному віці. Зараз жінка зізнається, що разом вони дорослішали, можливо, тому сім’я зараз така міцна.
- Я розкажу свій секрет як все встигати: мати доброго чоловіка, - каже Наталя Маряш, - Ми дуже багато пережили разом і, можливо, тому зараз такі близькі. Я не знаю, напевно, я вихована в такій сім’ї, з такими переконаннями про цінність родини, дітей, в житті, а можливо, це справді велика любов. В нас з чоловіком, звісно, бувають суперечки, як і у всіх людей, але як то кажуть: “Без сварки нема господарки” (посміхається. прим. ред).
За словами пані Наталі, професія обрала її, а не вона професію. Перукарем мріяла бути ще змалку.
- Я ляльок стригла в дитинстві, - говорить жінка. - Як і всі дівчатка, любила заплітати коси, потім почала подругам зачіски робити на якісь свята. Тому і пішла вчитись на перукаря. За весь час жодного разу не пожаліла про свій вибір. Жодного разу не уявила себе на іншій професії. Пізніше я навчилась робити макіяж, нігті. Не тому, що хтось вимагав, а тому, що сама дуже хотіла вдосконалюватись.
Мала фіолетове волосся і дуже коротку стрижку
Пані Наталя розповідає, що з кожним клієнтом намагається знайти спільну мову, адже люди в салон приходять для того, щоб відпочити і подбати про себе.
- Коли ти робиш зачіску кілька годин, то неможливо мовчати не запитати навіть як людина почувається. Або поговорити про погоду чи на інші ненав’язливі теми, - каже пані Наталя. -Тому я зібралась з думками, поговорила з чоловіком і ми вирішили відкрити свою маленьку власну справу. Ми орендували салон, де я змогла зробити все так, як я мріяла в дитинстві. Я люблю стригти. Сама люблю експериментувати і хочу, щоб клієнти цього не боялись. Завжди розказую, що у мене було і руде волосся, і фіолетове, і чорне і світле, була пострижена дуже коротко, мала “хімію” і ніколи ні про що не жаліла. Бо зміни - це завжди добре.
Перукарка каже, що наймолодшого синочка інколи бере із собою на роботу. Емануїлу лише півтора року, тому в садочок пані Наталя, його ще дати не може. Троє старших дітей у садочку та школі.
- Зазвичай клієнти дуже добре реагують на дитину, посміхаються, говорять з ним, - розповідає пані Наталя Маряш.- Емануїл дуже чемний, грається собі, поки я працюю. В мене буває, що я по 5-6 разів ходжу з дому на роботу і навпаки. Бо треба відвести дитину, забрати з садочку, забрати зі школи.
На питання, чи не болять у неї ноги, Наталя посміхається, каже, що взагалі не пам’ятає, коли хворіла востаннє, а ввечері, навіть після важкого дня, не відчуває втоми.
- В мами ніколи нічого не болить, бо вона завжди думає про когось іншого, - каже жінка. - Мене часто підтримує чоловік. Він дуже багато часу проводить з дітьми, відводить їх в садочок. Я не знаю що я робила би без нього. Хоча інколи справді важко: матеріально і встигати все, але я знаю, що даю дітям все, що можу, і вони в мене нічим не гірші від інших дітей.
“Поки що не думаю про п’яту дитину, але не виключено, що наважимося”
- Наша перша донечка Анастасійка з’явилась через рік після одруження, - говорить пані Наталя. - Чи то час був інший ще тоді, але ми не думали тоді, як зараз часто кажуть, щоб пожити для себе чи щось таке. За нашими уявленнями про сім’ю, у нас обов’язково мала бути дитина. Потім з’явився синочок і ще одна донечка. У нас віруюча сім’я, ми щонеділі ходимо до церкви і я переконана, що все що в Божих планах, все для того, щоб ми були щасливі.
У наймолодшого синочка Маряшів незвичне ім’я - Емануїл. Його мати розповідає, що коли була вагітна, почула це ім'я на Різдвяному богослужінні вночі. Зрозуміла, що воно створене для її сина.
- Я - щаслива мама, - каже жінка, - я не знаю, як люди можуть казати, що не встигають поєднувати роботу і сім’ю. Напевно, вони просто ліниві, або недостатньо люблять свою роботу. Я дуже мало відпочиваю, але не жаліюсь на це ніколи. У декретній відпустці я була всього півроку з усіма дітьми. У мене була така історія, коли захворіла дитина і я потрапила у лікарню з нею. То був червень напередодні випускного в школах. Я мала дуже багато записів на випускний. Мені настільки незручно було перед людьми, яких я могла підвести, що я залишила чоловіка з дитиною і поїхала на кілька годин на роботу. Бо це відповідальність перед людьми. Просто я спокійно встигаю приділяти час родині, вдосконалюватись у роботі і ще й відпочивати.
Як розповіла жінка, у неї багато подруг, з якими вона зустрічається щонайменше раз у два тижні. З дітьми у цей час залишається чоловік.
- Я впевнена, що за час коли мене немає нічого страшного не станеться, а вони гарно побудуть собі разом, - розповідає пані Наталя. - Мої дівчата знають, що я не можу виходити з ними щотижня, але і знають, що я ніколи не відмовлю ніколи, якщо мене знапрошують. Зараз то дуже важливо, така підтримка. Ми не виключаємо можливості, що у нас з’явиться п’ята дитина, але поки Емануїлчик ще маленький, то наразі поповнитись сім’я не планує.
Фото з особистого архіву автора.
