Михайло Корда: «Статус національного – це стимул до якісної роботи»

2019-й рік для Тернопільського медичного університету став особливим – заклад здобув статус національного. Позаду – роки поетапної та довготривалої праці колективів кількох поколінь. Про те, яким був шлях університету до омріяного статусу «національний» та про плани на майбутнє говоримо з ректором Тернопільського національного медичного університету ім. І. Я. Горбачевського Михайлом Кордою. – Михайле Михайловичу, яким був минулий рік для Тернопільського медичного університету? – Надзвичайно продуктивним. Було багато досягнень і здобутків, але найбільш знаковою подією, без перебільшення, вважаю, присвоєння нашому вишу статусу національного. До цього часу навчальний заклад йшов 60 років. За останні шість років, це звання не вдалося отримати, по суті, жодному з вітчизняних ЗВО. Це вагоме визнання заслуг університету перед медичною спільнотою й на ниві медичної освіти в Україні. – Який шлях пройшов університет, аби отримати цей статус? – Зараз, коли всі труднощі вже пройдені, то, звісно, гордість переповнює, але згадалося, як ми подавали цю пропозицію у МОЗ України. Там погодилися з думкою, що наш університет гідний отримати статус національного й надіслали документи на погодження до чотирьох інших міністерств, які ретельно вивчали це питання. Після затвердження у міністерствах «наша справа» потрапила до Кабміну, спочатку її розглядали в комітеті, а згодом на розширеному засіданні уряду. Наступною сходинкою стала Адміністрація Президента України. Шість різних департаментів вивчали діяльність нашого вишу й після всіх погоджень документи нарешті надійшли на підпис до очільника держави. І ось згідно з Указом Президента 17 квітня цього року Тернопільський державний медичний університет імені І. Горбачевського отримав статус національного. – Статус «національний», мабуть, є результатом довготривалої роботи не однієї людини. Чи не так? – Зрозуміло, що це не був проєкт одного дня чи місяця, а справа, яка вимагала поетапної довготривалої та копіткої праці. І хочу особливо підкреслити, що це заслуга всього колективу університету, хто раніше чи зараз трудиться в нашому виші, бо кожне з поколінь працівників, професорсько-викладацького складу своєю самовідданою працею наближувало цю історичну мить. – Отримання нового статусу ставить перед університетом конкретні зобов’язання? – Cтатус національного – це стимул до якісної роботи. Відтепер щороку повинні звітувати у Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти про те, як виконуємо обов’язкові критерії підтвердження цього статусу. Це доволі велика група критеріїв, з переліком завдань, які чітко прописані, а побачити річний звіт університету про їх виконання можна буде на нашому сайті наприкінці кожного року. Через сім років на нас чекатиме процедура підтвердження статусу національного, тобто ми маємо надати в Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти моніторингову справу на підтвердження статусу національного. – Доволі успішний минулий рік вселяє надію в майбутні перспективи. Чи багато завдань уже накреслили на 2020 рік? – Так, у нас чимало задумів, планів та ідей, надалі утримуватимемо й ті показники, яких досягли наші студенти в навчанні. Багато маємо також наукових проєктів на наступний рік. Зокрема, великі плани покладаємо на членство в науковому товаристві Асоціації регіональної співпраці з питань здоров’я, науки та технології – RECOOP. Наші науковці отримали змогу брати спільну з європейськими вченими участь у роботі цього товариства та подавати заявки на отримання ґрантів від цієї організації. – Чи плануєте розвивати нові напрямки у науковій та практичній діяльності на базі університету? – Розвиватимемо у 2020 році регенеративну медицину, яка є надзвичайно перспективним напрямком і для наших науковців, що працюють у сфері фундаментальної медицини, і для клініцистів. Отримали ліцензію на банк пуповинної крові, клітин і тканин людини, а наша лабораторія клітинних культур є нині однією з кращих в Україні. Маємо намір розширити обрії проєкту з Лайм-бореліозу, за кілька років праці ми зайняли в цьому напрямку свою нішу і тепер, без перебільшення, в Україні глибше та досконаліше цією проблемою не займається ніхто. Розмову вела Лариса ЛУКАЩУК. Джерело: 0352.ua