Доволі одноманітно-сонний перебіг чемпіонату УПЛ в останньому турі був рішуче скоригований “Дніпром-1” і “Ворсклою”.
Обоє нині скніють у другій шістці; надій на потрапляння у першу ніяких, причому “Ворсклі” з її передостаннього місця добре видно обриси першої ліги, потрапити в яку на наступний сезон для неї не є зовсім фантастичною справою. Попри це, обидва клуби стрибнули вище голови: дніпряни у себе вдома завдяки хет-трику Супряги несподівано декласували “Динамо” (3:1), а полтавчани на незвично заповненому домашньому стадіоні вже зовсім сенсаційно здолали “Шахтар” (1:0), завдавши лідеру першої поразки в сезоні. Футбольної “свіжості” гірникам після виснажливого поєдинку кількаденної давнини у Лісабоні проти “Бенфіки” помітно бракувало, проте вони намагалися здобути чергові три очки “малою кров’ю”. Коли ж, наштовхнувшись на ентузіазм і самовіддачу ворсклян, цей задум почав здуватися як бичачий міхур, реакція коуча “Шахтаря” Л. Каштру засвідчила, що “ляпас” від одного з аутсайдерів у його плани зовсім не входив. Втім, він знайшов у собі сили привітати колегу Ю. Максимова з перемогою. Нехай і з доволі “кислим” виразом обличчя…
“Динамо” ж продовжує рухатися давно прокладеним курсом деградації, і цьому процесу не можуть завадити навіть тренери з абсолютно “динамівським серцем”. Черговий з них – О. Михайличенко – має непогані шанси повторити “успіх” О. Блохіна з його колишнім четвертим місцем. Але якщо останній працював з командою ще за конкуренції з боку доволі потужних “Металіста” і “Дніпра”, то нині з киянами змагаються куди менш амбітні “Зоря” і “Десна”. А там, дивись, ще й “Олександрія” раптом підтягнеться і стане взагалі некомфортно. Нині ж вже не дивують програні матчі головним конкурентам (обидва – “Шахтареві”, по одному – “Зорі” й “Десні”), як не дивують і регулярні критичні стріли в бік клубу недавнього ювіляра Й. Сабо (йому, напевно, прикро – як не як, колишній динамівець). Виліт з Ліги Європи, схоже, не стимулював бажання гравців повернутися хоча б туди, а навпаки – викликав у них занепадницький настрій махнути на все рукою…
Тепер – про футбол у його найкращому прояві. Думаю, шанувальники гри, які вчора увечері спостерігали події на мадридському “Сантьяго Бернабеу”, погодяться зі мною: схожого футбольного видовища не доводилося бачити вже давненько. Іспанське El clasico “Реал” – “Барселона” продемонструвало всю красу футболу: фантастичні швидкість і техніку, несподівані ходи, ідеально вивірені передачі, майстерність в захисті й блискучі воротарські “сейви”. І все це – чітко позначене тренерськими задумом і волею (передусім це стосується З. Зідана, який знайшов засоби, як переламати не зовсім сприятливий перебіг матчу в першому таймі). І, як апофеоз, два голи (другий – на останніх секундах) з протилежних флангів – наче вишукано взята пінцетом устриця для переможної трапези…
Ви уявляєте нині “Динамо” в ролі гідного суперника “Реала” чи “Барселони”? Це могло б видатися невдалим жартом… Між тим 20 з лишком років тому київська команда під орудою В. Лобановського “відвантажувала” по 2, 3, 4 голи і тим, і другим. І робила так, що суперників було майже непомітно на полі. Чому ж нині вони вражають всю футбольну Європу, а ми, даруйте, за великим рахунком, у її ж футбольній ж..?
Ігор Дуда
