«Я молитимусь за кожного з вас!»: Денискові за три дні зібрали суму втричі більшу, ніж треба на операцію
Автор:
Ірина БЕЛЯКОВА
- «Ми навіть і не сміли надіятись, що нам вдасться зібрати ці гроші. Тепер вистачить і на операцію, і на реабілітацію. Зрозуміло, що повністю син не одужає, але тепер ми можемо полегшити його муки», - батьки.
- Всі гроші до копійки підуть на лікування хворого на ДЦП хлопчика. Вже ведуть перемовини про операцію, яку запланували на квітень.
- Ви не повірите, ми й самі досі не віримо – за три дні зібрали понад 100 тисяч грн., - голос пані Наталі на тому кінці дроту помітно тремтить. Чути, як жінка опановує себе, щоб не розплакатись. – Люди! Я молитимусь за кожного з вас! Ми всі щиро дякуємо вам усім. Повірте, не можу підібрати слів, аби переказати, наскільки ми вам вдячні…
Збір коштів на операцію 10-річному Денискові, хворому на ДЦП, «20 хвилин» оголосили у п’ятницю, 28 лютого. Звернувся до небайдужих у відео і тато хлопчика, уже роками прикутий до ліжка. В родині є ще одна дитина. Мама не працює, адже мусить доглядати за чоловіком та хворим сином. Родина живе на соціальні виплати.
Уже у понеділок, 2 березня, на рахунку родини було понад 100 тис. грн. Всі гроші, до копійки, підуть на операцію та подальшу реабілітацію Дениса, запевняють батьки.
- Зараз попередньо домовились про операцію у квітні, детальніше будемо знати, коли буде графік операційних днів, - розповіла мама хлопчика Наталя Неділь. – Потім – реабілітація. Ми про це і мріяти раніше не могли. Реабілітація лише за методикою Козявкіна давала позитивний результат. Проходили її у Львові. Але вона досить дороговартісна. У Дениска часто бувають судоми. І не дуже хтось хоче братись за нього. Тепер зібраних грошей вистачить і на це.
На рахунок родини надходили різні суми. Найменша – 19 грн. Найбільший одноразовий переказ – 12 тис. грн.
- Як ми кілька років тому збирали Богданові (чоловік Наталії, вже роками прикутий до ліжка – прим. авт.) – не могли зібрати навіть частини потрібної на лікування суми. Тут просто шоковані результатом, - каже пані Наталя. – Не тільки гроші переказували. Одна майстриня, наприклад, запропонувала вишивку продати, аби зібрати на лікування.
Коли почали надходити кошти, родина тішилась, але ніхто й не сподівався, що зберуть за кілька днів втричі більше, аніж треба для оперативного втручання.
- Я і плакала, і дивувалась, а тепер ми всі просто дякуємо Богові і людям, - каже мама хлопчика. – Зараз такий непростий час. Кожен, хто пожертвував нашій дитині, відірвав від себе, від своєї дитини, від своєї сім’ї. Я не можу ці емоції стримати і їх передати… Дякуємо, вам, люди!
Сім років поспіль Дениса на реабілітацію до Львова не возили – родина не мала за що. Якісь процедури проводили в місцевому реабілітаційному центрі. Возили малого в Микулинці. Щоправда, це не давало суттєвого результату.
- Я дякую всім і тішусь, що зможу дитині зараз дати те, що йому необхідно, - каже пані Наталя. – Звісно, переживаю, щоб дало позитивний результат. Хоч маленький. Дениска дуже судомить, викручує руки-ноги, немає сил дивитись на ці муки. А зараз є шанс хоч трошки полегшити його страждання і життя.
Гроші перераховули навіть ті, хто сам перебуває у скруті і має хворих дітей, каже Наталя. Жінка з Лановець, в якої двійко хворих діток, і надіслала гроші, і зателефонувала до родини Неділь.
- Змилуйтесь, просила я її. Просто помоліться за мою дитину – і цього буде достатньо, - пригадує пані Наталія. – Ні, я хочу вам дати пару гривень.
Дзвонили, аби підтримати і фінансово, і морально й ті, хто мав хворих діток і, на жаль, їх втратив.
- Дітки їхні не живуть, а вони підтримують інших, допомагають, моляться, - пані Наталя ледь опановує себе. – Наші люди – просто неймовірні. В такі моменти починаєш вірити у добро і диво. А я молитимусь за кожного з них. Нехай Бог воздасть за все їхнє добро.
Родина щиро дякує і тернополянам, і нашим землякам з-за кордону, які надсилали допомогу.
Вірить у добрий результат від операції і тато хлопчика. Пан Богдан – відомий волонтер. Навіть прикутим до ліжка вже роками допомагає армії. За це має не одну відзнаку – як від місцевої влади, так і від хлопців з передової і навіть Філарета. Як жартує пані Наталя – він мозковий центр і організатор, а я – його руки-ноги. Поїхати, зібрати, відправити – все на ній.
- За тиждень-два будемо знати, коли Дениска оперуватимуть, тоді повідомимо про це усіх небайдужих людей, які допомогли та дали шанс нашій дитині, - каже пані Наталія. – Про те, як у нас справи і куди пішли зібрані кошти, теж повідомлятиму. Ми усі не перестаємо дякувати. Нехай Бог дарує вам і вашим родинам здоров’я і всі гаразди. Ще раз уклінно дякую!
