Зібрали історію найстаріших пам’ятників на Микулинецькому цвинтарі (ФОТО)
Автор:
Федір Восінський
- Микулинецький цвинтар – місце, яке так і манить любителів місцевої історії. Стільки цікавої інформації можна дізнатися, просто поглянувши на один пам’ятник чи склеп.
- Хоч насправді старих поховань у цьому некрополі небагато, але вони приховують чимало таємниць, про які ми вам розповімо.
Ми продовжуємо розповідати про тернопільський некрополь та людей, які спочивають в ньому. І цього разу розкажемо цікаві факти про пам’ятники Микулинецького цвинтаря
Як відомо, історія Микулинецького цвинтаря розпочинається в 1840 році. Саме тоді його і започаткували, до цього поховання здійснювали поховання здійснювали біля церкви Успення («на Рогатці»), біля Надставної та Середньої церков.
Першим на новому кладовищі поховали ченця Вільгельма Стенгліна в тому ж році. Дякуємо за активну допомогу в підготовці матеріалу нашій колезі, яка добре знається на історії місцевих поховань, Ірині Небесній.
З чого та кому ставили пам’ятники?
Найстаріші пам’ятники на Микулинецькому цвинтарі ставили переважно заможним або відомим чи впливовим людям. Найчастіше пам’ятник робили з вапняку, бетону або пісковика. Пізніше, вже за радянського періоду, почали ставити і мраморні пам’ятники.
Пісковик та вапняк – матеріали досить стійкі до погодних умов, але разом з тим, з них досить легко створювати різноманітні фігури.
Щоб від вітру та часу фігури не впали, їх насаджували на металевий штир, який проходив крізь всю фігуру і фіксував її.
Не всі скульптури можна назвати ідеальними в плані виконання. Багато з них створювали із декількох частин, які пізніше складали як пазл. В деяких порушені пропорції, наприклад, завеликі руки, тому можемо припустити, що інколи скульптури робили не майстри, а їх учні.
Деколи навколо пам’ятників ставили огорожі. Їх зазвичай робили металевими чи чавунними. Чавунні огорожі, що збереглися на цвинтарі, як правило, старіші.
– Видно, що чавунні огорожі – фабричного виготовлення, вони є однаковими, – пояснює Ірина Небесна.
Пригадала колега і те, що в 90-ті роки деякі пам’ятники понищили вандали, саме тому гуляючи цвинтарем на багатьох скульптурах немає голів.
Як відрізнити скульптури святих?
Дуже багато старих скульптур на цвинтарі з постаттю Діви Марії. Як її впізнати? Все просто. Зазвичай Діва Марія стоїть на півмісяці, або змієві з яблуком чи без.
Часто її скульптуру ставили саме на поховання жінок з ім’ям Марія, але не завжди. Другий сюжет Діви Марії також дуже впізнаваний – вона тримає на руках маленького Ісуса Христа.
Інших святих на різних пам’ятниках відрізнити теж не складно. Біля них завжди зображений один з чотирьох символів. Біля Святого Луки завжди сидить бичок, біля Марка – Лев, біля Іоанна Хрестителя – вівця, або його зображують з хрестом, а біля Ісуса Христа зображують янгола.
Святого Миколая зображують в шапці, яку важко не впізнати.
– А от з жіночими образами складніше, тому що різні постаті мають однакові елементи. Але зазвичай великомучениць зображують з пальмовою гілкою. Хоча, скульптури деяких жіночих постатей мають і унікальні риси. Наприклад, біля ноги святої Розалії зображують череп, – додала Ірина Небесна.
Про епітафії та родинні герби
На ченцях та монахах зазвичай ставили звичайну плиту.
– Такі люди жили скромно, а вироблення скульптури все ж вартувало грошей, – продовжує Ірина Небесна. – Якщо це був монах досить високої посади, йому могли поставити скульптуру.
Є на Микулинецькому цвинтарі і пам’ятники, на яких зображений родинний герб. Таких нам вдалося віднайти лиш два. Вони є різними та зображені саме на польських похованнях.
Епітафії писали коротко і лаконічно. На пам’ятниках вказували хто похований, роки народження і коротка епітафія. На українських могилах зазвичай писали «Вічна їм пам’ять», на польських – «Прошу про молитву янгола…», а єврейських – «Нехай душі їхні будуть зав’язані у вузол вічного життя». На деяких пам’ятниках ще вказували хто їх спорудив та навіть спонсорів.
Які скульптори трудилися над пам’ятниками?
На Центральній алеї Микулинецького цвинтаря можна зустріти роботи з підписом Robak Tarnopol.
Є праці і львівського скульптора Павла Етельє (Ойтельє) та майстра, який підписував себе як ANTONJ. Обидва майстри є авторами, певно, найвідоміших скульптур Микулинецького цвинтаря.
Павло Етельє створив пам’ятник на могилі Анни та Емілії Губер датованої кінцем 40-х-початком 50-х років ХІХ століття.
ANTONJ є автором славнозвісної скульптури «Дівчина з мітлою» у 40-их роках ХІХ століття.
А ще в Тернополі творив Юліан Марковський – видатний львівський скульптор, багато робіт якого є на Личаківському цвинтарі. В Тернополі ж він є автором пам’ятника Манусі та Юзефа Терлецьких з реалістично зображеними обличчями дітей. Датований цей пам’ятник 1886 роком.
В наступну п’ятницю ми розповімо вам про старе єврейське поховання, через дорогу від Микулинецького цвинтаря. Мало хто знає про нього, але надгробні плити євреїв приховують чимало цікавих деталей, на які пересічні люди навіть не звертають уваги. Також ми дамо відповідь на питання: Чому єврейський цвинтар досі лишається недоглянутим і куди поділи більшість надгробних плит?
Читайте також:
Хто похований у склепах, яким понад 100 років. Відкриваємо таємниці Микулинецького цвинтаря (ФОТО)
"Закам'яніла дівчина з мітлою": які легенди приховує відомий пам'ятник Микулинецького цвинтаря
