"Велика Артистка пішла у засвіти": не стало улюблениці тисяч театралів Марії Гонти

Померла знана і шанована артистка Тенопільського драмтеатру Марія Гонта. Про сумні подію в Фейсбеці повідомив Микола Шот. "Лагідна й усміхнена, привітна, по-материнськи добра, щира у розмові й талановита, віддана сцені та театрові. Такою я знав, такою й пам’ятатиму Марію Євгенівну Гонту. Страшна звістка, що пішла Велика Артистка у засвіти, за межу життя, сильно вразила. Велика втрата. Царство їй Небесне! «Роби те, що тобі до душі», – Марія Гонта, заслужена артистка України, акторка Тернопільського драмтеатру ім. Т. Шевченка, все своє життя дотримувалася цієї прописної істини. Ще в дитинстві їй пророчили артистичне майбутнє. Закінчивши в рідному Новомалині, що на Рівненщині, школу вступила до Острозького педучилища. Через півроку збагнула: «Це не для мене». Згодом стала студенткою Дубнівського культосвітнього училища. Навчаючись заочно, зорганізувала водночас у Новомалині хор. Цей співочий колектив навіть взяв участь у республіканському конкурсі. Марія Гонта заспівувала тоді колгоспні частівки. Її голос дуже сподобався голові журі Григорію Верьовці. Він запросив дівчину на навчання у студію при славетному хорі. Та часи були повоєнні, тяжкі. Мати, яка сама виховувала двоє дітей, злякалася відпустити доньку до столиці. «Зрештою, я не шкодую, що не стала солісткою хору імені Г.Верьовки», – казала мені колись в інтерв’ю Марія Євгенівна. Вважала, що в житті себе знайшла. Тоді не образилася на маму. Продовжувала працювати. Свої частівки повезла навіть на сьомий Всесвітній фестиваль молоді студентів. Після повернення з фестивалю їй запропонували навчатися в театральній студії при Рівненському драмтеатрі. До речі, в Новомалині вона керувала не лише хором, а й драматичним гуртком. Тому й погодилася спробувати себе в театральній студії. Її зарахували до штату театру. Тобто Марія Євгенівна і працювала, і вчилася. Вийшла заміж за нині світлої пам’яті актора Миколу Веніславського. Через два роки поїхали до Нововолинська, там саме створили шахтарський театр. У квітні 1962 року Тернопільський драмтеатр подав оголошення в газеті «Радянська культура», що їм потрібна актриса на роль Яринки у «Весіллі в Малинівці», Уляни в «Сватанні на Гончарівці», Наталки Полтавки. У Нововолинському театрі Марія Гонта грала саме ці ролі. З чоловіком одного понеділка взяли та й приїхали до Тернополя. На художній раді проспівала арії Яринки, Уляни, відтак з чоловіком зіграли сцену з вистави «Рідна мати моя». Отримали схвальні рецензії. І відтоді аж до дня сьогоднішнього працювала на тернопільській сцені, жила нею. Понад добру сотню створила на ній образів. Кожну роль перепускала через свою душу, кожна була для неї дорога. Марія Гонта мовила: «Я настільки люблю театр, що й не знаю, як колись доведеться його залишити. У молодості, йдучи повз нього, ловила себе лише на думці, що я тут працюю. А зараз навіть кожен шматочок штукатурки, який відлетів з будівлі, помічаю, бо це мій дім». Марія Євгенівна залишила навічно свій дім-театр, своє помешкання, рідних, близьких, друзів, шанувальників свого таланту. Бо покликав її Бог у небеса. Нам залишила лише світлу пам’ять", – написав Микоал Шот. Джерело: 0352.ua