Хочуть чесно і спокійно працювати. Зібрали історії вчителів різних поколінь
Автор:
Марія Бочан
- День працівників освіти або День учителя відзначається щорічно в першу неділю жовтня.
- Ми зібрали історії різних вчителів Тернопільщини: розповіді про професію, приємності і складнощі у роботі.
- Чого бояться зараз і що безмежно люблять, а також про те, як змінилися діти і система освіти, читайте у статті.
З нагоди професійного свята ми зібрали життєві історії вчителів з міст області. Усі вони – вчать різним предметам у різних школах, але їх об’єднує любов до своєї роботи і до своїх учнів. Безумовно, це лише поодинокі історії. І в одному тексті не втиснути розповіді про всіх. Але, без сумніву, кожен вчитель заслуговує на подяку за свою нелегку працю.
Вчителі хочуть чесно і спокійно працювати
Жанна Голик – викладач фортепіанного відділу в Лановецькій міській дитячій музичній школі вже 35 років!
Про доленосний момент вибору професії вчителька пам'ятає, як зараз.
– Це завдяки моїй сестричці Люді: саме вона мені привила любов до музики. Я почула, як вона грає на фортепіано, мені це дуже сподобалося. Перед тим моментом і гадки не мала поступати в музичне училище. Я приходила в гості до сестри, забиралася на тумбочку, бо була мала, виймала всі ноти і «грала». Завдяки їй я вже 35 років працюю вчителькою музики у Ланівцях (сміється – прим ред.), – розповідає педагогиня.
Про обрану професію Жанна Голик не шкодувала ні дня.
– Жодного дня і жодної секунди буквально до 1 вересня цього року. Бо вчителювання – це моє хобі, моя робота, моє життя. Я люблю дітей, а діти люблять мене, що може бути краще, – запитує вчителька. – А ось з 1 вересня все наче «обрубалося» у моїй душі та моїх ідеалах, як вчителя. Один відчай. Це питання до місцевих чиновників і до їхньої поваги до наших педагогів, які навчали не одне покоління. Включно з тим, що при владі.
Педагогиня поділилася з журналісткою «20 хвилин» роздумами про нинішню ситему освіти і про сучасних дітей, вказала на відмінності, які помітила від часу свого вчителювання і до сьогодні.
– Система, як машина, звичайно змінилася. Вона зробилася танком. А музична освіта, на мою думку, не змінилася глобально. Хіба що все, як модно зараз говорити, діджиталізувалося. А це прискорює і спрощує процес викладання і навчання, – ділиться спостереженнями педагогиня. Я помітила як позитивні, так і негативні риси у сучасного покоління. Серед позитиву виділяю більшу розкутість дітей, їхню обізнаність. Але великий негатив – це відсутність логіки. Бо логіка з гаджетом у віці шести-семи років не дуже дружать.
На думку Жанни Голик вчитель має навчати, розуміти і поважати дітей, а держава має поважати педагогів.
– Бажаю насамперед нашій державі: щоб вона виявила прихильність, буквально обернулася до вчителів і викладачів, бо зараз ми переживаємо чорну полосу в своїй трудовій діяльності. Хочу, щоб влада зрозуміла по-людськи біди, труботи і страхи вчителів нашої школи. Ми хочемо єдиного – чесно працювати. Спокійно споглядати на те, як зі школи, якій я віддала більшу половину свого життя, виймають серце – неможливо, – говорить вчителька.
Бути на рівні з учнями
Оксана Павлова-Робота – вчителька української мови та літератури, зарубіжної літератури у Збаразькому ліцеї Тернопільської обласної ради. Стаж її роботи в освітній галузі – 11 років.
— Я працюю вихователем вже 11 років в ліцеї (з січня місяця ми вже ліцей, до того — школа-інтернат). Маю заміни уроків, коли наші вчителі-мовники хворіють, — каже жінка.
Пані Оксана теж пам'ятає про той момент, коли вирішила стати вчителем.
– Вчителем вирішила стати ще у 5 років (це в мене від бабусі, вона була педагогом). Навчала свої іграшки, а потім і друзі відвідували мою домашню школу. Коліжанка просила в старших класах, щоб я їй пояснювала матеріал з тих предметів, які їй важко давалися, подобалось і мені, і їй. Ще вплинула на вибір професії і моя перша вчителька – Мокра Ольга Василівна. Я мріяла стати такою ж розумною, доброю, щирою, – каже педагогиня.
Жалю про обрану професію у пані Оксани не було ніколи.
– Жодного дня не було думки, що я обрала не ту професію, – наголошує вчителька.
Жінка вважає, що потрібно знайти оптимальні шляхи для подальшого розвитку школи, а також відійти від авторитарного формату.
– Суспільство потрапило в складне становище тому, що зруйновало стару систему освіти, але не створило нову. Зміни відбуваються, але дуже повільно і не завжди в кращу сторону, – ділиться педагогиня. Вчитель повинен любити дітей, відійти від авторитарного формату і бути на рівні з учнями. Обов'язково навчити бути гнучкими, легко адаптовуватись і вміти навчатися впродовж усього свого життя. Педагог зобов'язаний завжди вчитись, вміти працювати в команді, знаходити творчі рішення, мотивувати учнів, зробити так, щоб вони самі дійшли висновків.
Оксана Павлова-Робота радить своїм колегам розглядати кожного учня, як особистість.
– Бажаю педагогам любити себе та насолоджуватись своєю роботою. Розглядати кожного учня як особистість. Ламати будь-які шаблони, відійти від стереотипів, займатися самоосвітою, постійно вдосконалювати власну майстерність, працювати в команді. Навчитись не лише слухати, але й чути дітей, – бажає учителька.
«Учитель, який прогулюється у затінку храму в оточенні учнів, дарує їм не мудрість свою, а тільки віру і здатність любити. Якщо він справді мудрий, він не запросить вас у дім своєї мудрості, а лиш підведе вас до порогу вашого власного розуму.» (Халіль Джебран)
