Володимир Теренда провів 988 днів у російському полоні, переживши не лише поранення, а й побої та знущання. Повернувшись в Україну, він сподівався насамперед відновити своє здоров’я. Проте, як він розповідає, замість належного лікування йому довелося стикатися з перешкодами з боку військової частини.
Військово-лікарська комісія в Трускавці визнала його придатним до служби, незважаючи на численні травми та наслідки полону. Тепер чоловік оскаржує рішення комісії і боїться втратити законні виплати, пише 20 хвилин. Військова частина заперечує будь-яке втручання у його лікування, стверджуючи, що рішення ВЛК було ухвалене з урахуванням усіх наданих медичних документів.
Володимир Теренда навесні 2026-го повернувся в Україну із полону, де провів понад два з половиною роки. Він розповів, що хотів пролікуватися, бо наслідки і поранень під час служби, побоїв та знущань під час російського полону досі не дають повноцінно жити. Чоловік звернувся до редакції за розголосом, бо каже, що навіть припустити не міг, що доведеться зараз ще й воювати з бюрократичною машиною.
І якщо раніше припускав, що після операцій та одужання повернеться на службу, зараз про це й чути не хоче.
З-за кордону — на фронт
У 2022 році, коли почалося вторгнення, 24-річний Володимир повернувся в Україну з Польщі зі словами до матері: «Я мушу бути там». І добровольцем приєднався до 67-ї бригади, «Правий сектор».
Присягу він склав у липні 2022 року, служив на гарячих напрямках, зокрема брав участь у боях під Бахмутом та Кремінною. У травні 2023 року Володимир отримав контузію, а за місяць — ще одне поранення голови з численними осколками, після чого у червні зник безвісти й потрапив у російський полон. 5 березня 2026 року, після 988 днів неволі, Володимира повернули в Україну.
За словами чоловіка, після повернення він понад чотири місяці лікувався у Тернополі. Нейрохірурги, переконує, сказали йому, що потрібна операція. Для цього чоловікові потрібне було направлення від військової частини. Але направлення із частини не дали.
Не дозволили оперувати
Тоді за порадою адвоката він звернувся до Тернопільського ТЦК та СП, де таке направлення отримав. З ним чоловік ліг у нейрохірургічне відділення і почав готуватися до операції.
— Лікар мене вже готував до операції і попереджав, що я, можливо, і не буду після неї одразу ходити, — розповідає Володимир. — Але з цією проблемою, яка є у мене в хребті, я майже не можу ходити. Тому погодився на операцію. Але до операційного столу так і не дійшло. Лікар прийшов і каже: дзвонили з вашої частини до керівника закладу і сказали, що ви не маєте права зараз лікуватися, щоб ви їхали у Львів, — згадує Володимир Теренда. — Я був шокований. Мені зробили блокаду, щоб на певний час зменшити біль. Уже наступного ранку він поїхав до Трускавця, де розташована військова частина, до якої його перевели після звільнення з полону.
Чоловік каже, що після повернення з полону спочатку не планував звільнятися з армії. Навпаки — хотів продовжити службу в одному з підрозділів, де зараз командує його колишній командир і куди його запрошували. Але після того, як зіткнувся з проблемами під час лікування та проходження ВЛК, його ставлення змінилося кардинально. Він каже, що віддав здоров’я за Україну. У відповідь отримав безправність і цинізм з боку служб.
За словами чоловіка, найбільше його обурило рішення ВЛК, яке він зараз оскаржує.
«ВЛК я пройшов за 25 секунд»
Володимир каже, що має чимало травм, отриманих під час служби та полону. Серед них — поранення голови, осколки в нозі та тілі, розірвана барабанна перетинка, через яку він повністю не чує на ліве вухо. Під час полону йому зламали ніс та три хребці, які, за його словами, неправильно зрослися. Документи про травми чоловік надав редакції, з етичних міркувань ми їх не публікуємо.
Окремо він говорить про наслідки полону.
— У мене внаслідок полону ПТСР, через це я не сплю, маю постійну тривожність, — розповідає Володимир Теренда. — І попри всі травми та хвороби, про що є висновки лікарів, ВЛК у Трускавці визнала мене придатним до служби за всіма статтями.
Чоловік запитував членів комісії, чи вважають вони, що він у такому стані може продовжувати службу. За його словами, у відповідь почув: «Так». Тоді Володимир поставив інше питання — чи вважали б вони придатними до служби у такому стані власних рідних.
— А вони мені відповідають: «Ну, тут кожен думає сам за себе», — Володимир ледь стримує емоції. — Для мене це багато чого показало — їхнє ставлення до тих, хто повернувся.
За словами Володимира, ВЛК також не врахувала сукупність його травм.
Втрачає виплати
— Я кажу, це порушення закону. ВЛК відбулося буквально за 25 секунд, навіть швидше. Вони просто не врахували висновки інших лікарів, знизили статті і не врахували сукупність травм, — запевняє чоловік.
Тепер він втрачає кошти та виплати, наполягає Володимир Теренда.
— Внаслідок цього висновку ВЛК я втрачаю право на грошові виплати у зв’язку з інвалідністю, — пояснює Володимир. А ще — щомісячну пенсію через ймовірну інвалідність внаслідок війни, одноразову виплату, пов’язану із захистом Батьківщини та встановлення відповідної групи інвалідності.
Найгірше, наполягає співрозмовник, він не може повноцінно працювати так, як працював. Окрім того, висновок ВЛК, за словами Володимира, вплинув і на його подальше лікування. Після того, як його визнали придатним, лікування не продовжили у тому форматі, у якому воно тривало раніше.
— Мене визнали придатним і не продовжили лікування, —пояснює Володимир. — Тепер мені вже не будуть платити кошти за час лікування. Тобто лікування закінчилося, виплати припинили і зараз я у відпустці, яка належить мені після звільнення з полону.
Звернення до юристів і правоохоронців
Володимир уже звернувся до фахівців. Зараз адвокати «Юридичної сотні» допомагають йому оскаржити висновок ВЛК. Окремо готують офіційні звернення щодо ситуації з лікуванням та діями військової частини. Володимир говорить, що хоче насамперед добитися перегляду висновку ВЛК.
— А ще я хочу розголосу. Хочу, щоб ці люди відповідали за свої вчинки, і хочу, щоб вони більше нікого так не дурили і ні з ким так не поводилися, бо це ж знущання, — наголошує він, коли говорить про командування частини. — І я не збираюся цього замовчувати.
За словами Володимира, для нього важливо не лише вирішити власну ситуацію. Він побоюється, що після звільнення з полону до тієї ж частини потраплятимуть інші військові, які потребуватимуть лікування та реабілітації. І не всі готові обстоювати свої права.
— Я ще хоч якось «воюю» за свої права, а багато хлопців мають такі характери, що не будуть нічого добиватися, — каже Володимир. — Вони просто опускають руки, бо думають, що все одно закрутять ці закони, як захочуть. А я хочу справедливості і для себе, і для них.
Мають право звільнитися — адвокат
Наразі він чекає на відповідь військової частини на свою скаргу, яку подав наприкінці липня. Її мають надати протягом 30 днів. Паралельно готує документи для подальших звернень до правоохоронних органів.
За словами адвокатки Олени Степанової, закон гарантує військовослужбовцям, звільненим із полону, право на звільнення з військової служби. При цьому з лютого 2026 року вони мають право на додаткову оплачувану відпустку тривалістю 90 календарних днів — незалежно від того, чи вирішили продовжувати службу. Це прямо передбачено змінами до законодавства, про які раніше писали «20 хвилин».
На час 90-денної відпустки за військовослужбовцем зберігається грошове забезпечення. Це означає, що він продовжує отримувати належні йому виплати за посадою та військовим званням, надбавки за вислугу та інші передбачені складові грошового забезпечення. Водночас сама відпустка після полону не означає автоматичної виплати додаткової винагороди у 100 тисяч гривень — вона залежить від виконання умов, визначених для такої винагороди.
Олена Степанова наголошує: саме право на звільнення не означає автоматичного припинення служби — військовий має оформити це відповідним рапортом і пройти передбачену процедуру. Тому Володимир Теренда, якщо вирішить не продовжувати службу, має законну підставу для звільнення, а не повинен залишатися у війську лише через те, що після полону його перевели до іншої частини.
Що каже адвокатка
Адвокатка Олена Степанова пояснює: військовослужбовці отримують медичну допомогу за територіальним принципом. Тобто військова частина може визначати медзаклад, у якому військовий проходитиме лікування, і отримати направлення до закладу поза межами цієї територіальності на практиці складно. Водночас у випадку Володимира, за описаних ним обставин, він уже перебував на лікуванні у Тернополі та отримав направлення від ТЦК. Щоб оцінити, на якій підставі його припинили лікувати, потрібно побачити виписку з медичної карти стаціонарного хворого — саме там зазначають підставу вибуття з лікарні.
— Щодо висновку ВЛК, — його можна оскаржити, — наголошує Олена Степанова. — Але для оцінки перспектив такого оскарження необхідно побачити довідку ВЛК, акт медичного огляду та всі медичні документи військовослужбовця.
За словами Олени Степанової, можливе перешкоджання лікуванню може бути підставою для внесення відомостей до ЄРДР. Однак для цього важливо встановити, чи було таке перешкоджання небезпечним для життя. Щодо ненадання направлення, то це належить до повноважень командира, але якщо медичні документи підтверджують необхідність лікування, військова частина має надати таке направлення. Водночас це не означає, що військовий може вимагати направлення саме до обраного ним медзакладу.
Щодо виїзду за кордон під час відпустки, адвокатка зазначає: рішення про це належить до дискреційних повноважень командира. Але відмова має бути вмотивованою, а не за принципом «хочу — дам, хочу — не дам».
Що кажуть у військовій частині
Командир військової частини А7234 Василь Вовчанський заперечує, що представники частини втручалися у лікування Володимира Теренди в Тернополі.
— Контроль за переміщенням пацієнта, скерування на госпіталізацію військовослужбовця, який перебуває у відпустці чи тривалому лікуванні та стоїть на обліку територіального відділу РТЦК та СП, відбувається за направленням та контролем відповідного РТЦК та СП, — запевнив Василь Вовчанський.
Працівники частини не контактували з адміністрацією лікарні в Тернополі, запевнив полковник.
— Військова частина не вимагала лікування військовослужбовця у медзакладах м. Львів, — відповів Василь Вовчанський. — Пацієнт прибув з м. Тернопіль після відповідного лікування з рекомендаціями оперативного лікування в плановому порядку, в разі відсутності ефекту після відповідних маніпуляцій та проведеного консервативного лікування.
За словами командира, документа, який би зобов’язував звільнених із полону військовослужбовців цієї частини лікуватися лише у визначених медичних закладах Львова, не існує.
— Це підтверджується тим, що пацієнт лікувався, обстежувався та проходив ВЛК з метою надання йому тривалого лікування за місцем проведення відпустки у Тернополі, — запевнив Василь Вовчанський.
За його словами, Володитмира Теренгду, як пацієнта реабілітаційного госпіталю, могли скерувати до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону (далі ВМКЦ ЗР — прим. авт) у Львові «за консультаціями вузьких спеціалістів, яких немає в нашому госпіталі, та за експертними висновками».
ВЛК і поїздка за кордон
Командир відповів на запитання щодо рішення ВЛК у Трускавці, яка визнала Володимира Теренду придатним до військової служби.
За його словами, рішення ухвалили відповідно до висновків спеціалістів.
— ВЛК у Трускавці визнала придатним пацієнта Теренду відповідно до заключень відповідних спеціалістів, зокрема і з ВМКЦ ЗР м. Львова. Враховувалися всі надані пацієнтом документи, — зазначив Василь Вовчанський.
Він додав, що пацієнт може оскаржити рішення ВЛК у регіональній комісії або в судовому порядку, про що, за його словами, Володимира Теренду повідомили.
Щодо виїзду за кордон під час відпустки, командир повідомив, що погодив такий виїзд після консультацій із відділом військово-цивільного співробітництва.
— На ранок наступного дня військовослужбовця про це було повідомлено особисто командиром в/ч, — повідомив Василь Вовчанський.
Службової перевірки за заявами Володимира Теренди, — щодо лікування, ВЛК та дій посадових осіб, — командування військової частини наразі не ініціювало.
— Підстав для проведення службового розслідування (перевірки) з вказаних вище питань немає, а відтак таке не проводилось, — повідомив Василь Вовчанський. — Скарг подібного змісту від інших військовослужбовців, що були звільнені із полону, не надходило.
Джерело: 0352.ua
