Особливості спадкового договору

У сучасному житті в людини виникає питання щодо розпорядження майном після смерті. Зрозуміло, що смерть фізичної особи є невідворотною і тим самим позбавляє її можливості володіти, користуватися, розпоряджатися вже набутим нею за життя майном, а також вчиняти дії, необхідні для  набуття такого майна в майбутньому. Відповідно, в особи, виникає необхідність у переході прав та обов’язків до інших осіб (чи то до членів сім’ї, чи то до родичів, чи взагалі до чужих людей). Враховуючи таку життєву закономірність, Конституція України передбачає право спадкування і забезпечує громадянам  можливість розпоряджатися своїм майном у випадку смерті. Тому в Цивільному кодексі України було передбачено такі дві групи правових норм щодо переходу прав та обов’язків від померлої особи до інших осіб:

1. норми щодо спадкування;
2. «спадковий договір» (глава 90 Цивільного кодексу України).

Спадковий договір – це договір, за яким набувач зобов’язується виконувати розпорядження (чи то майнового характеру, чи то не майнового) відчужувача, і у випадку смерті останнього – набуває право власності на його майно(ст. 1302 ЦКУ).

Даний договір укладають люди переважно похилого віку, яким в силу свого віку вже важко, або  неможливо вчиняти певні майнові чи не майнові дії. Для цього, вони укладають спадковий договір, в якому зазначають, які саме конкретні дії має вчиняти особа (набувач за договором), взамін цього, набувач набуде право власності на майно після смерті відчужувача.

Даний договір є консенсуальним, тобто таким, що вважається укладеним з моменту досягнення згоди сторін в передбаченій законом формі. Недоліком у Цивільному кодексі України є те, що не визначено переліку істотних умов у цьому договорі, але переважно істотними умовами виступають визначення майна, яке переходить до набувача після смерті відчужувача та вимоги до дій набувача, які він  зобов’язаний вчинити на користь відчужувача.

Також спадковий договір є двостороннім, оскільки права та обов’язки за цим договором виникають у кожного з його сторін.

Спадковий договір є оплатним про що свідчить норма статті 1305 Цивільного кодексу України. Відповідно до цієї статті набувач згідно умов  спадкового договору може  бути  зобов’язаний  вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини, або після її відкриття.

Згідно статті 1303 Цивільного кодексу України, сторонами у спадковому договорі є відчужувач та набувач. Набувачем згідно ЦКУ може бути як фізична так і юридична особа, а відчужувачем лише фізична особа. Окремою особливістю є те, що чинне законодавство передбачає, що сторонами спадкового договору може бути, як повністю дієздатна особа, так і особи з неповною і обмеженою цивільною дієздатністю.

Спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а також  державній  реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (ст. 1304 ЦКУ).

При укладенні спадкового договору необхідно:

1. чітко визначити весь обсяг обов’язків майнового і немайнового характеру, які має виконувати набувач, це дозволить уникнути судового спору;
2. розірвання спадкового договору можливе на загальних підставах передбачених Цивільним кодексом України та у судовому порядку. У випадку судового розгляду саме суд встановлює факт порушення спадкового договору, або неможливість його виконання;
3. якщо договір укладає один із подружжя і предметом буде спільне майно, то для посвідчення договору буде необхідна згода іншого з подружжя;
4. у випадку, коли набувач помирає до відкриття спадщини спадковий договір вважається припиненим.

11 травня 2011 року Кабінетом Міністрів України був затверджений Порядок державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі, який визначає процедуру державної реєстрації у Спадковому реєстрі заповітів і спадкових договорів, посвідчених в Україні, а також посвідчених  і зареєстрованих в іноземних державах згідно з Конвенцією про запровадження системи реєстрації заповітів.

Державну реєстрацію здійснюють:

1. щодо посвідчених  нотаріусами спадкових договорів, змін до них, або розірвання спадкових договорів є державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з Державним підприємством “Інформаційний центр” Міністерства юстиції (Держінформ’юст) і мають доступ до Спадкового реєстру через інформаційну мережу Мін’юсту;
2. спадкових договорів, посвідчених консульськими установами України; розірвання спадкових договорів, посвідчених  і зареєстрованих в іноземних державах згідно з Конвенцією про запровадження системи реєстрації заповітів,  є Держінформ’юст та його філії.