Сербія – Україна: 2:2
Отже, збірна Україна завершила відбірковий турнір до Євро-2020 без поразок. Дехто з оглядачів поквапився повідомити, що подібне сталося вперше в її історії. Не зовсім так: у кваліфікації до Євро-2000 наша команда теж не програла жодного матчу, двічі зігравши 0:0 з майбутніми чемпіонами Європи – французами і відтіснивши на третє місце росіян – після 1:1 та історично-курйозного гола імені російського голкіпера Філімонова…
Вчорашній поєдинок у Белграді господарями вівся, передусім, за престиж, однак свідками його відновлення захотілося стати навдивовижу невеликому числу глядачів. Отож, фактора 12-го гравця збірна Сербії була позбавлена апріорі. Це, однак, не завадило їй досить швидко відкрити рахунок: на 8 хв. м’яч, запущений кимось із сербських футболістів, нещасливо знайшов у межах штрафного майданчика руку Матвієнка, і гравець “Аякса” Тадіч чітко реалізував пенальті. На характер матчу цей випадок суттєво не вплинув; наші намагалися створити зручний для диктування своїх умов плацдарм в центрі поля, не забуваючи при цьому й про флангові вилазки Ярмоленка, Караваєва, Циганкова. Саме флангову передачу останнього використав на 32 хв. Яремчук і, як і личить, центрфорварду, впевнено спрямував м’яч головою у ворота.
На початку другого тайму остаточно згасли надії сербів на сприятливий для них підсумок паралельної гри Люксембург – Португалія, що проходила на полі, схожому на добротну осінню оранку. Португальці повели в рахунку, що змусило сербів махнути рукою на всі розрахунки можливих варіантів у кваліфікаційному турнірі. Можливо, це допомогло їм просто грати у футбол за уже згаданий престиж. Це дало результат: на 56 хв. позиційна помилка Караваєва залишила головного форварда збірної Сербії Мітровіча фактично віч-на-віч з П’ятовим, чим нападник господарів вміло скористався. Однак наближення фінального свистка засвідчило, що з таким розвитком подій збірна України не згодна. Підопічні Шевченка, змінюючи напрямки атак, притиснули господарів до їхніх воріт; у останній відчайдушний рейд у чужий штрафний майданчик в “гості” до свого сербського колеги подався і П’ятов…
Спливали останні секунди; удар Караваєва сербський страж воріт, здавалося, щасливо парирував, однак м’яч був підхоплений Ярмоленком і практично у шпагаті переадресований ним в центр штрафного майданчика. Переадресований, як виявилося, не навмання – там футбольний снаряд щасливо зустрівся з ногою Бесєдіна, котрий чи то вдарив, чи штурхнув його прямісінько в нижній кут воріт. Сказати, що м’яч влетів туди, буде перебільшенням – він радше заплентався у отой кут. Хапань за голову чи качань по траві з боку сербів не спостерігалося – мотив помсти за 0:5 в червні у Львові або не був надто сильним, або ж вже встиг “вивітритися” за 90 хв. протистояння. Наші ж порівняно стримано пораділи з приводу того, що на останніх секундах навели свій аргумент з позиції сильнішого…
Потім, увечері, була тепла зустріч переможців групи у аеропорту “Бориспіль”. А ще – оцінки стану збірної України людьми, які в різні часи стояли біля її керма:
Йожеф Сабо: “Не візьмуся сказати, в якому стані збірна України підійде до континентальної першості, але на сьогодні день я бачу її в трійці кращих європейських команд”.
Леонід Буряк: “Важливо тепер не задирати голову. На чемпіонаті Європи не буде всіх цих “солодких булочок” і проблемної Сербії. Подивіться на випадок з Росією – коли до них приїхала серйозна команда, все відразу закінчилося” (мається на увазі матч Росія – Бельгія – 1:4).
Що ж, як мовиться, поживемо – побачимо…
Ігор Дуда
