"Крали ворота, носили воду в роті та ворожили": які Андріївські традиції пригадали мешканці різних районів
Автор:
Ольга Турчак
- 13 грудня в Україні святкують день Андрія Первозванного. Це свято багате народними звичаями і традиціями.
- У кожному регіоні Тернопільщини звичаї відрізняються. Ми зібрали найцікавіші з них та запитали священника, як до них ставиться церква. А ви святкуєте?
"Знімали хвіртки, де були дівчата": Теребовлянський район
— Коли я була шкільного віку то хлопці ходили там де були дівчата і знімали фіртки, брами. Я завжди трохи заздрила своїй коліжанці, бо в неї завжди крали фірточку, а в мене тато так зробив, що ніколи не могли зняти. Коли я вчилася в училищі — то ворожили (дівчата з Франківщини навчали). Чоботи складали від вікна до порогу, котра скоріше вийде заміж, то як буде чоловік називатися, ким буде працювати і таке інше. Реготу було... Коли почала зустрічатися з чоловіком, то він фірточку зняти не міг, а так зав'язав хатні двері і браму, що мама зранку стала йти на роботу і змушена була лізти через вікно і через сусідки подвір'я йти, щоб порозв'язувати і порозбирати ті "збитки", які він зробив, - розповідає мешканка Теребовлянщини Галина Левицька.
"Носили в роті воду і ліпили вареники": Чортківський район
— Мені ще моя мама розповідала, що вони з дівчатами в ніч на Андрія збирались на посиденьки. Дівчата з криниці мали наносити воду в роті води до хати. На тій воді місили вареники, А хлопці їх підстерігали і лоскотали або лякали, щоб порозливали. Далі до тих вареників запускали собаку і чий вареник перший з'їсть — та перша і вийде заміж, — розповідає мешканка Чортківщини Надія Лісова.
Дехто з користувачів соцмереж розповідає, що у них навіть справдилось передбачення.
— Ми колись ворожили, переставляючи чоботи до порога. Чиє взуття буде найближче — та і найперша вийде заміж, — каже Ольга Якимчук. — У мене все збулось.
"Брама на найвищому турніку": Бучацький район
Чимало цікавих спогадів мають і мешканці Бучаччини. Ними вони діляться у спільноті "Бучацькі справи"
— В мене забрали пса разом з будкою, прив'язали подружці під двері, знайшла коли пішла спитати чи в неї нічого не зняли. Мобільних телефонів ще не було. На пам'ять отримала фото учасників разом з собакою, — розповідає Тамара Шпакова.
— А ми з дівчатами носили в роті воду на паляниці (до крана з водою треба було бігти з 400 м.) , а тоді цими паляницями печеними на кухні без сковорідки ми годували пса.Чию з'їв першою — та повинна була вийти заміж першою.Забава була до півночі тому як воду було тяжко наносити - хлопці засідали на нас і розсмішували, щоб ми цю воду виливали з рота під самим домом. Було гарно і весело — одним словом молодість, — ділиться Надія Ястребовська.
"Писали імена хлопців і ставили під подушки": Заліщицький район
— Ми писали імена хлопців на листочках щоб ранком з під подушки витягнути і прочитати яке там ім'я. Яке тобі випаде - так і будуть звати твого судженого, — розповідає Руслана Слободян.
Ганна Свірська розповідає, що на Заліщанщині і досі є традиція, коли сільські хлопці збираються увечері та робили різні кривди: знімали хвіртки відносили десь далеко, а зранку господар шукав.
— Увечері перед святом збирались молоді дівчата, палили свічки і ворожили. Було захопливо та цікаво, — згадує Марія Роман.
"Церква суворо ставиться до ворожінь"
о.Володимир Козак - священник УГКЦ.
Усі ці традиції не мають нічого спільного з християнством. Вони не засновані на християнських законах. Це прийшло до нас внаслідок переплетіння з язичницькими традиціями, що лишились і не охриянізувались.
До гадань та ворожінь церква ставиться суворо. Вони теж несумісні з християнством. Справжній християнин має упувати на Бога, а не надіятись на різні співпадіння, передбачення. Церква строго ставиться до таких речей. Ми інколи бачимо, що люди почитають гороскоп і надіються на це, сформовують свої плани і свої думки вже під те, що написано там. Але насправді, люди повинні йти лише за тим, що пише у Святому Письмі.
Які традиції цього свята знаєте ви? Пишіть відповідь у коментарях.
