«Хочемо практики у лікарні!» Іноземні студенти-медики розповіли про труднощі навчання під час пандемії
Автор:
Федір Восінський
- Карантин змусив університети всього світу змінити підхід до викладання предметів, аби зробити навчання безпечнішим.
- Як навчаються студенти-медики, а особливо, якщо вони з іншої країни? Про це вони розповіли редакції «20 хвилин».
Ми поспілкувалися зі студентами Тернопільського національного медичного Університету, які приїхали в наше місто з різних країн. Вони розповіли про нові особливості навчання майбутніх медиків, як тут переживають пандемію та про те, як ставляться до ситуації у них вдома.
На які питання відповідали співрозмовники:
1. На якому курсі ви навчаєтеся та чому обрали медичний університет в Тернополі?
2. Як проходять ваші заняття зараз, зокрема практичні заняття.
3. Як ви захищаєтеся від коронавірусу та як це роблять у вашій країні.
«Ми повинні бачити пацієнтів, чути їх…»
Вікторія Сівєць, студентка з Польщі
1. Я навчаюся на четвертому курсі. Дуже люблю Тернопіль. Люди та культура тут приблизно такі ж, як і в мене вдома. В університеті студенти тримаються разом і неважливо, з якої вони країни. Саме тому мені тут і подобається навчатися.
Обрала тернопільський заклад, бо чула від знайомих гарні відгуки про нього. До того ж, у Польщі медична освіта дорожча, а тут ми навчаємося англійською мовою, це відкриває нові перспективи.
2. Навчання для четвертого курсу в пандемію коронавірусу дещо важке. Практичні заняття мали б бути в лікарні, адже нам потрібно побачити пацієнтів, спілкуватися з ними, але через карантин організувати практичні паринереально.
До карантину ми ходили на пари від ранку і до третьої години дня, а зараз працюємо в MicrosoftTeams – це програма спілкування з викладачами на парах та проведення занять. Викладач бачить нас, а ми бачимо його, алепрацюємо в режимі онлайн. Ми – студенти медичного університету, і нам потрібно бачити пацієнта, щоб ліпше діагностувати його хворобу, спілкуватися з ним.
3. Щодо захисту від коронавірусу, у цьому плані я дуже обережна, бо завжди маю з собою змінну маску та санітайзер.
Після завершення навчального курсу планую їхати додому, до того часу в країні вже буде проходити вакцинація, і я також вакцинуюся. До слова, у Польщі зараз дуже багато обмежень, магазини та торгові центри закриті, певний час навіть діяло обмеження, коли тільки з 10 до 11 години магазин могли відвідати люди, старші 60 років.
«Підійшла бабуся і порадила купити шапку»
Пранай Рао, студент з Індії
1. Студент-четвертокурсник. Обрав цей медичний університет за порадою друга, з яким навчався в коледжі у Індії. Він вступив до Харківського вишу, а мені порадив навчатися у Тернополі. Це невелике комфортне місто. Коли приїхав сюди, то не був готовий до холодної погоди. Алемене дуже підтримали як іноземні студенти, так і тернопільські. Та й місцеві жителі привітні, і немає проблем, щоб запитати в них, де знаходиться той чи інший будинок, вони завжди підкажуть і розкажуть. А турбота про інших взагалі вражає… Мене приємно вразив один момент у одному з торгових центрів міста. Я був без шапки, до мене підійшла незнайома бабуся і сказала, що мені треба обов’язково придбати головний убір, інакше взимку мені буде дуже важко. Я був вражений, що про мене тут турбуються.
2. Від початку карантину у мене повністю змінився стиль життя. Раніше день був розписаний погодинно: пари, обід, вільний час. Ми могли подискутувати з викладачем в аудиторії, а зараз через те, що пари онлайн, провести дискусію нереально. Це не є погано, але дуже незвично.
Практичні заняття відбуваються за допомогою навчальних відео. Кожну практичну навичку нам знімають з різних ракурсів. Але ми, на жаль, не маємо змоги використати свої вміння на практиці, перевірити їх.
Хоч навчання і дистанційне, платити за проживання в іншій країні потрібно. У Тернополі іноземному студенту знайти житло неважко, адже в місті є декілька агенцій, які займаються пошуком квартири для студентів з інших країн. Коли ми заселяємося, то платимо завжди за перший місяць проживання, останній, а також ріелтору. Тобто сума зростає втричі, наприклад не 200 доларів, а 600. Але іноді студентів ставлять перед фактом, що до кінця місяця їм треба вже шукати нове житло і не завжди повертають гроші, що ми платили за останній місяць проживання. Тому тут є певні проблеми.
3. А тепер щодокоронавірусу, коли людей навколо багато, я одягаю маску, а невід’ємною частиною мого життя став санітайзер. До того ж, особиста гігієна вийшла на перше місце. Я, до речі, нещодавно повернувся з Індії. Там дуже багато випадків захворювань на коронавірус. Якщо кожного дня проводити все нові і нові дослідження, то цифри будуть приголомшливими. У Тернополі мені зараз безпечніше, адже Індія – перенаселена країна, на вулиці від людей майже ніде сховатися. Але після навчання планую повернутися в Індію, адже з восьми років уже живу окремо від своєї сім’ї через навчання.
«Україна – найкраща країна для навчання»
Гурніш Панесар, студент з Індії
1. Як я обирав саме університет в Тернополі – це ціла історія.Мій дядько працює лікарем в Австралії, і саме він запропонував мені спробувати вступити в один з медичних університетів у Австралії. Індія – дуже густонаселена країна, і місць у медичних вузах бракує. А лікарі дуже потрібні. Отже, я склав всі необхідні екзамени, але пізніше з’ясував, що в Австралії мені доведеться навчатися цілих вісім років, до того ж, є дуже багато вимог до студентів з інших країн. Наприклад, їм потрібно отримати право на проживання в цій країні.Після цього нам підказали, що однією з найкращих країн для навчання закордоном є Україна. Знайомий мого батька працює лікарем і навчався у Вінниці, тож порадив мені медичний університет у Тернополі.
2. Навчання зараз відбувається онлайн, навіть практичні заняття. Ми хотіли б побачити все наживо, але водночас розуміємо, що це неможливо – через карантин. З одного боку, навчання в аудиторії забирало дуже багато часу. На дорогу, поїздки в лікарню, але, з іншого боку, ми мали можливість дискутувати з викладачем, або ж відвідати бібліотеку.
Практичні дисципліни нам тепер також пояснюють в режимі онлайн. Але я вважаю: щоб вміти правильно поставити діагноз, потрібно бачити пацієнта реально, а не через монітор.
3. Щоб захистити себе від коронавірусу, я постійно маю при собі маску та санітайзер. Ходжу в спортзал, адже якщо постійно сидіти вдома, то мій імунітет буде послаблюватися.
"Для нас лікарня поки закрита"
Кайзер Дішер Амоах Кодуах, студент з Гани
1. Навчаюся на п’ятому курсі. Раніше навчався в коледжі в Німеччині, а потім захотів продовжити навчання в медичному університеті цієї країни, але там для мене не вистачило місця, попри те, що навчання в мене було успішним. Тоді мій тато зустрівся зі своїм другом, а той розповів, що гарні можливості для навчання є в Україні. Я не просто так обрав Тернопіль, певним чином моєму рішенню посприяла доля. Тернопіль – це дійсно Файне місто. Воно мені дуже подобається, адже тут небагато людей, як у Києві. Там пробки і шум, а тут мені комфортно. Якби тут був аеропорт, було б ще ліпше, адже, щоб поїхати додому, мені треба їхати до Києва чи Львова. І звідти вже літаком повертатися в Гану.
2. Зараз ми навчаємося онлайн. Це недобре для мене, адже я медик, а не бухгалтер чи фінансист. Бенджамін Франклін колись сказав: «Вчи мене, і може, я буду пам’ятати, покажи мені, і я це запам’ятаю, змусь мене це робити, і я робитиму це добре». Практика для нас дуже важлива, ми хочемо її, але поки для нас лікарні закриті.На жаль…
3. Я можу поїхати додому, але для цього потрібно зробити тест на відсутність коронавірусу тут. У моїй країні люди не захищають себе від цього вірусу, адже багато з них думають, що його взагалі не існує. Я бачив багато відео, як у Гані люди не дотримуються дистанції, карантинних вимог, і це дуже сумно насправді.
Я поки не можу сказати як складеться моє майбутнє. Найбільше моє бажання – стати чудовим лікарем, а потім вже обиратиму, у якій країні застосувати свої знання.Та щодо України, я хотів би додати, що люди тут дуже дружні. Вони стараються підтримати один одного, у Німеччині це не так. Там уже в ранньому віці усі хочуть бути самостійними, але не завжди справляються з обов’язками в дорослому житті, страждають від депресії. Тут все по-іншому…
