Сім'я з Тернополя прийняла в своєму будинку 30 українців з гарячих точок
Автор:
Читач30
Будинок Світлани та Володимира з Тернополя став прихистком для 30 людей. 7 з них - "подвійні" переселенці, які після подій 14-го року виїхали з окупованого Донбасу, а тепер вже вдруге змушені були залишити домівки, рятуючись від російської агресії.
Світлана і Володимир із Тернополя, музиканти, власники майстерні рам та вишивки, батьки трьох дітей, бабуся та дідусь трьох внуків, з перших днів війни почали приймати у себе в будинку переселенців із гарячих точок - Харкова, Бучі, Ірпеня, Києва, інших міст.
Зараз у Світлани та Володимира мешкають 30 людей, 7 з них - "подвійні" переселенці, які після подій 14-го року виїхали з окупованого Донбасу, а тепер вже вдруге змушені були залишити домівки, рятуючись від російської агресії. Найстаршій гості Валентині Євсеївні з Харкова, 84 роки, найменшому Микитці, який також приїхав із батьками із Харкова, 1 квітня виповниться рік. За місяць війни будинок Світлани та Володимира став прихистком для 118 людей, цілої зграї котиків🐱🐱, кількох песиків і навіть трьох морських свинок.
- Світлано, розкажіть, як ви влаштовуєте побут для такої великої кількості людей?
- У нас склалася своєрідна "комуна" із 30 мешканців і ми вже звикли робити всю потрібну роботу разом. Ми розподіляємо справи між собою - хтось готує їсти, хтось прибирає, хтось ходить на закупи, хлопці носять воду, хтось грається з дітьми, яких у нас аж 9. Побут не проблема для нас, навпаки, він в радість.
- Які труднощі виникають у переселенців, як вдається їх вирішувати?
- Дуже різні. Наприклад, комусь потрібно в пенсійний фонд, щоб отримувати тут пенсію. Ми знайшли, завезли, оформили. Також людям треба допомогти зареєструватися і почати отримувати гуманітарну допомогу. Люди весь цей час приїжджали у зимовому одязі, зараз, коли стає тепліше, потрібно отримати легший одяг. Не вистачало постільної білизни, матраців, ми спочатку телефонували до всіх знайомих, також допомагали прості люди із Тернополя та довколишніх сіл, а тепер отримуємо цю допомогу від гуманітарних центрів із Польщі, Німеччини - все новеньке і чисте. Також намагаємось допомогти знайти роботу - ось наша Олена з Харкова недавно влаштувалася в перукарню і вже працює. На початку ми не були впевнені, чи дамо ми раду такій кількості людей, але зараз все налагодилось і єдність людей допомагає вирішувати труднощі.
- Як думаєте, що підтримує людей в цій складній ситуації?
- Людей - молитва, віра, надія і любов. Мене - ще й музика. Часом я беру гітару і починаю грати, ось вчора люди почали всі разом співати, а потім розпитували один одного, які українські виконавці кому подобаються, спілкувалися. Діти багато граються, також спілкуються між собою. Всі намагаються підтримати один одного і створити гарний настрій.
- Що б ви хотіли зробити одразу після перемоги?
- Взяти дітей-сиріт додому. Максимум. Ми знаємо з новин, як багато людей зараз помирають - в Маріуполі, інших містах, також військові. І я знаю з історії, що після війни залишається багато сиріт. Моя мама стала сиротою після другої світової війни. І я б нікому не хотіла такої долі, тому якщо я зможу - візьму максимум таких дітей до себе.
В будинку Світлани і Володимира тепло і затишно, завжди є чиста вода і що їсти, лунають веселі дитячі голоси. Так, ввечері всі поверхні встилаються матрацами, так, часто треба почекати, щоб потрапити у ванну, а за кухонним столом їсти сідають у три черги. Але мешканці будинку вдячні за цей прихисток, допомогу і чуйність господарів.
Світлано та Володимире, дякуємо вам за небайдужість і за таку критично важливу допомогу людям в цей складний час.
