Казав, що повернеться з перемогою. У Білій прощаються з 23-річним військовим Євгеном Данилківим
Автор:
Вадим Єпур
- Євгену Данилківу було лише 23… Він любив життя і до останнього дня залишався «на позитиві», кажуть його друзі.
- Він старався знайти себе і був дуже активним. Два роки жив у Польщі, а коли повернувся, підписав контракт із ЗСУ. Хлопець загинув, захищаючи Україну.
- «Не віриться, що це сталося з ним… Женя мав великі плани на життя», – каже про захисника його друг Андрій.
У Білецькій громаді непоправна втрата. Загинув на війні захисник України Євген Данилків із с. Біла, якого завжди пам‘ятатимуть як добру та світлу людину. Вічна пам‘ять Герою! Щирі співчуття родині. – зазначають на сторінці громади.
Народився хлопець у селі Біла Тернопільського району. З дитинства захоплювався футболом і грав за місцеву команду.
– Ми кожної неділі грали разом з ним, – каже його друг Віталій. – Він був дуже добрий, завжди всім помагав. Що в нього не попросиш, він допоможе.
Близький друг Євгена Андрій розповів, що хлопець два роки прожив у Польщі, а практично одразу після повернення в Україну підписав контракт на три роки із ЗСУ. Відслужив половину терміну.
– З Євгеном були знайомі вже давно. Він був дуже відкритою і доброю людиною, справжнім другом, який був готовий в будь який момент прийти на допомогу. Женя до останнього дня нашого спілкування був на позитиві і казав що ми обов'язково переможемо. Ми за нього переживали а він нас підбадьорював, – каже Андрій. – Він став Героєм, який назавжди залишиться в наших серцях. Віддав життя за свій народ. Пам'ятаємо, любимо, молимось…
Євген Данилків загинув 28 березня біля Запоріжжя. У нього залишилася мама та двоє старших сестер – Ольга та Оксана. Тато хлопця помер у 2008 році.
– Довго він не прожив… – каже дядько Євгена Петро Данилків. – Такий хороший хлопець був. Як він загинув нам толком не розповідали. Сказали, що визволяли село. Хлопець, який служив з ним теж був у бою, його поранили в ногу. Перед тим як втратити свідомість, він побачив, як машина, в якій сидів Женя, підірвалася на міні.
Сестра Євгена Оксана Данилків не може повірити у смерть брата.
– Його так всі любили… Він був такою доброю людиною. Любив машини, дуже любив їздити. Коли пішов на службу, казав, що повернеться з перемогою… – в сльозах розповідає сестра.
Прощаються із загиблим захисником 3 квітня.
