Богові теж потрібні найкращі, і саме таким ти був... У Теребовлі прощаються з 32-річним Юрієм Тихолізом
Автор:
Ірина БЕЛЯКОВА
- Його шукали всім світом майже місяць, відколи зв’язок з ним зник. І всі вірили, що Юра живий. На жаль, дива не сталось… 5 квітня стало відомо про трагічну втрату. У бою з російським окупантом на Київщині загинув Тихоліз Юрій Павлович
- У Божому домі поповнилось на одного Ангела-охоронця. Тримай небо над нами і молись звідти за своїх батьків, дружину і двох малих синочків. І за мир в Україні, яку ти любив понад усе і віддав за неї найдорожче – своє життя…
— Ви не уявляєте, як болить… Так боляче, що дихати важко. Юрко, наш Юрчик – його більше немає. Ми вірили у диво, але дива не трапилось, — навіть кремезні чоловіки не намагаються приховати сліз. — У нас багато втрат. І кожна болить. Цей біль просто розриває зсередини, бо Юрка був найкращим…
Пізно ввечері 6 квітня 2022 року до рідної Теребовлі доправили домовину із тілом загиблого у війні з російськими окупантами теребовлянця Юрія Тихоліза.
На Благовіщення провели в останню путь
Його зустрічали усім містом – обабіч дороги горіли лампадки. А люди навіть не приховували сліз. «Пливе кача» вже й Теребовлянській землі. Тут на величне свято Благовіщення Юрка Тихоліза провели в останню путь.
— Він надійний, як скала, мужній, але добрий, щирий і людяний. Був, — товариш загиблого Олександр ще не може звикнути говорити про друга в минулому часі. — Шанував батьків, дуже любив дружину Юлю і просто обожнював своїх малих синів. Він був найкращим у всьому – як син, як чоловік, як батько, як друг. Я не знаю, як ми всі навчимося жити без нього…
Тихоліз Юрій Павлович народився 1 січня 1990 р. у с. Дарахів, що на Теребовлянщині. Закінчив Теребовлянську школу №2, а згодом і місцеву гімназію. Вищу освіту здобув у ТНЕУ, з 2012 р. працював бухгалтером в Теребовлянській гімназії. Того ж року одружився, а в 2014 р. прийшов пна роботу у Теребовлянський військкомат. У 2017 р. підписав контракт із ЗСУ. Відтоді працював у військкоматі в Теребовлі, а в лютому 2022 р. була його перша ротація туди, де «гаряче», а саме у складі 14-ої бригади. Це була його перша ротація і – остання.
Зв’язок з Юрієм зник 7 березня. Родина, колеги, друзі – усім світом шукали його. Звертались до всіх можливих інстанцій та розміщували дані на пошукових сайтах. Всю інформацію, яка надходила, ретельно перевіряли. Люди повідомляли, що там бачили Юру, хто казав на Київщині, хто стверджував, що у полоні. Хто припускав, що саме він поранений і зараз там і там. За кілька днів до цього родину запевнили, що бачили Юрка і, найголовніше, — він живий. Всі вірили у диво. На жаль, ця інформація не виявилась правдивою. Тіло Юри у братській могилі на Київщині знайшов його тесть, військовий медик 24 бригади, який теж служить в гарячих точках.
З перших днів повномаштабного вторгнення РФ Юрій захищав нашу країну від ворога. Він був сміливим та хоробрим, добрим та відчайдушним.
— З глибоким сумом повідомляємо про непоправну втрату - загибель нашого військовослужбовця, оператора відділення обліку мобілізаційної роботи шостого відділу Тернопільського РТЦК СП, старшого солдата Юрія ТИХОЛІЗА, який від початку повномасштабного вторгнення військ РФ, у складі однієї із бойових бригад, виконував завдання за призначенням та давав відсіч ворогу на території Київської області, — повідомили в Тернопільському обласному ТЦК СП.
Я любив вас усіх, та найбільше любив Україну...
Особовий склад територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Тернопільської області висловлює слова щирого співчуття рідним та близьким Юрія, розділяємо біль їх неповторної втрати та схиляємо голови у глибокій скорботі. Нехай Господь прийме його світлу душу. Світла пам`ять! Слава Україні!
— Найкращі ідуть у кращі світи. Кожна хвилина прощання із загиблим захисником має багато епітетів, суму, болю, гіркоти втрати, співчуття, звеличення… Слів більше не існує, щоб описати те горе за всіх синів і дочок, за всіх українців, які вмирають кожного дня від рук російських агресорів, — йдеться у повідомленні Теребовлянського профільного ліцею. — Тихоліз Юрій, випускник Теребовлянської гімназії 2007 року, золотий медаліст, уродженець міста Теребовля, загинув від ворожої кулі на Київщині. Його вбивці – російські окупанти.
Розумний, добрий, розважливий. Люблячий син, брат і батько двох дітей, коханий чоловік. Нехай упокоїться на небесах чудова людина, яку вдячно пам'ятатимуть усі. А він із засвітів, напевно, сказав би: «Я любив вас усіх, та найбільше любив Україну, певно, в цьому і є та найважча провина моя...»
Ще зранку 5 квітня товариш Юрка, з яким виросли разом і згодом працювали у військкоматі Роман Павлік розмовляв із дружиною Юлею. Обговорювали робочі питання і обоє вірили, що Юра живий, і його обов’язково знайдуть. Ввечері того ж дня, як грім серед ясного неба: Юрка знайшли у братській могилі на Київщині.
— Він був добряк, треба якась допомога – Юра був першим, — пригадує Роман Павлік. — Чи то радість, чи горе — він завжди поруч і підставляв плече. Надійний. Хороший колега, надійний друг. І, що найголовніше, він був Людиною з великої букви. Це величезна втрата. Дуже гірко…
Спочивай з Богом, наш Герою...
Він шанував батьків, сестру і родину, дуже любив дружину Юлю і просто обожнював малих синочків – Сашко щойно пішов у перший клас, а молодший Олексійко ще в садочку. Кожну вільну хвилинку від роботи він намагався провести із родиною та синами. Чи то прогулянка в парку, чи пікнік, чи поїздка із дітьми цікавими місцинами. Він жив на повну, наче спішив встигнути все…
— Юра, ти назавжди залишишся в наших серцях усміхненим, добрим, щирим, дружелюбним і просто чудовим хлопцем, — написала одногрупниця Maryana Bevska-Chorna. — Як шкода, що наша запланована зустріч з одногрупниками так і не відбулася. Ми всі плачемо, бо не можемо повірити, що тебе більше немає з нами!
Одногрупники змонтували зворушливе відео на спомин Юри Тихоліза.
— Як важко було зробити це відео і згадувати наші студентські роки, як весело і безтурботно ми жили, а сьогодні плачемо від страшної втрати, — пише одногрупниця. — Від того, що ти більше ніколи нам не напишеш, не подзвониш, не пожартуєш, як завжди... Неможливо в це повірити!
Спочивай з Богом наш Герою! Ми ніколи тебе не забудемо і ніколи не пробачимо клятим рашистам за те, що забрали в тебе життя, що забрали в синочків тата і в дружини чоловіка!!!!
— Богові теж потрібні найкращі… У Божому домі поповнилось на одного Ангела-охоронця, — каже товариш Юрка. — Тримай небо над нами і молись звідти за своїх батьків, дружину і двох малих синочків. І за мир в Україні, яку ти любив понад усе і віддав за неї найдорожче – своє життя…
Редакція "20 хвилин" щиро співчуває батькам, дружині, синочкам, родині, побратимам і всім, хто втратив дорогу людину. Вічная тобі пам'ять, шана і слава, Герою...
