Воїн світла, який пішов на поклик Бога! В останню путь провели Героя Петра Батьківського
Автор:
Юлія Іноземцева
- «...зайняв оборону на пануючій висоті. Завдання – не пропустити роту кадировців з танками і артилерією. Ця ніч буде дуже гаряча. Побажайте нам щастя і помоліться за нас. Пам’ятайте, я вас всіх дуже любив, а найбільше любив Україну», — такими були останні слова лейтенанта і нашого земляка Петра Батьківського.
- Військовий загинув у бою в Донецькій області, до останнього подиху захищаючи Батьківщину від ворога.
«Пам’ятаємо і ніколи не забудемо!!! Петя віддав найдорожче, що в нього було, своє життя за Україну, за наш мир і спокій. Вічна пам’ять і Царство Небесне Нашому Герою», – пише у Фейсбуці Віталіна Горохівська.
Петро Батьківський і справді не міг сидіти, склавши руки, у той час, коли русняві окупанти з 2014 року безжально нищать українські міста та вбивають невинних людей. Військова справа стала істинною справою його життя.
— Він дуже щедрою і доброю дитиною був, — крізь сльози пригадує класна керівничка Петра, вчителька школи №25 Оксана Легка. — Петро такий, що останнім шматком хліба поділився б. Завжди життєрадісний, усміхнений — як би не було тяжко. Вмів розрадити і підтримати, а всі неприємні моменти звести на жарт. Не раз казав мені: військова справа – це його…
Тримав оборону на пануючій висоті…
Батьківський Петро Анатолійович народився 22 грудня 1985 року у Кутківцях (колишнє село, а зараз – однойменний район Тернополя – прим.).
По закінченню Тернопільської загальноосвітньої школи №25, чоловік вступив у Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
З 2009 року Петро служив у ЗСУ на контрактній основі. Під час окупації Автономної Республіки Крим у м. Феодосія тримав оборону військової частини, де його взяли у полон.
Після звільнення Герой добровільно пішов воювати в АТО. Упродовж 2014—2017 років він пройшов Широкине, Талаківку, Гранітне, Лебединське, Водяне, Комінтернове, Троїцьке, Попасну Луганської та Донецької областей.
У 2017 р. Петро Батьківський почав службу у 44-окремій артилерійській бригаді в Тернополі. Минулого року чоловік закінчив навчання у Львівській академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного та отримав звання офіцера.
Далі проходив військову службу у 21-окремому мотопіхотному батальйоні «Сармат». З вересня 2021 року підрозділ, яким командував Петро Батьківський, локалізувався у селищі Піски Донецької області, де вдало тримали оборону.
Отримавши наказ про передислокацію 6 березня 2022 року, підрозділ Петра обороняв пануючу висоту. Завдання було — не пропустити роту кадировців.
Петро Батьківський – військовий за покликанням, лейтенант, командир 1 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти, героїчно загинув у бою під Пісками.
Читайте також: «Ця ніч буде дуже гаряча. Побажайте нам щастя і помоліться за нас», - останні слова Героя Петра Батьківського
Закликав усіх згуртуватися, бо Україні це потрібно…
— Дуже загострене відчуття справедливості, добра і ніжна душа, справжній чоловік, ГЕРОЙ. Невимовне горе, незрівнянна біль. Співчуваю! Вічна пам’ять! — коментує допис про смерть Петра Ярослава Триль.
Петро Батьківський, за словами його класної керівнички, дійсно завжди був патріотично налаштований, відстоював свою думку до кінця. Доля його складалася непросто: спершу – полон, потім весь час воював на Донбасі. Та Петро ніколи не здавався, умів дати собі раду.
— Був розумний, кмітливий, винахідливий… А тут не врятувався від загибелі — у це просто несила повірити, — говорить його вчителька.
На своїй сторінці у Фейсбук Петро розмістив зворушливе відео, яке для нього виявилось останнім…
— Хочу передати вам привіт з гарячої точки. Я перебуваю зараз на околиці Донецька, ми гідно тримаємо оборону, — каже у відео Герой.— Відповідаємо їм (загарбникам – прим.) крупнокаліберною артилерією, палимо їхні танки і відсікаємо піхоту. У нас все добре. ЗСУ тримає фланги. Зараз основна задача, щоби ви там всі згуртувались.
Облаштуйте бомбосховища для своїх сімей – для жінок і дітей. Скооперуйтесь, допомагайте один одному і підтримуйте бійців тероборони. Будьте гідними громадянами України, — закликав Петро Батьківський у відеозверненні.
Згодом офіцера не стало…
— Господи, неможливо читати такі повідомлення про того, з яким разом на одній вулиці жили, а тепер його немає... Вічна пам’ять... Герої не вмирають, вони стають Ангелами Охоронцями... — пише Галина Гнатів.
Завжди посміхався і був розрадою для рідних…
У Кутківцях мешкають батьки Петра: Марія та Анатолій. Є й молодший брат Ігор. Для них втрата сина і брата, оборонця і захисника – неймовірно гірка…
— Він щороку приїжджав до батьків у Кутківці, то років чотири тому ми з ним зустрілись, — пригадує Оксана Легка. — Говорили, згадували. Коли запитала про його службу, Петро відповів: я себе тут знайшов. І мені тут добре…
Петро Батьківський завжди брав від життя усе на максимум, був оптимістом і дуже сміливою людиною. Відслуживши в армії, прийняв рішення залишитись у військовій справі до кінця.
— Хай з Богом спочиває! Це воїн Світла, який пішов на поклик Бога! — висловлюється Maria Markova.
Панахида за Героєм відбулась 9 квітня на вулиці Золотогірська, 12/11.
Похоронне служіння пройшло у неділю, 10 квітня, в Церкві Святого Миколая мікрорайону Кутківці. Охочі провести Петра в останню путь збирались о 13:00 на вул. Золотогірській 12.
Поховали Петра Батьківського, людину з безмежною душею і вірним Україні серцем, на Кутківецькому цвинтарі…
Редакція «20 хвилин» висловлює щирі співчуття батькам, братові, доньці, родині, побратимам, односельцям та всім, хто втратив близьку людину. Вічна пам’ять, шана і слава тобі, Герою…
