Не турбуйте душі померлих! Тернополянка обурена, що її дід раптово став «солдатом окупаційної армії»
Автор:
Ірина БЕЛЯКОВА
- «Мій дід залишив вагітну дружину і трьох дітей, і пішов воювати проти ворогів тодішньої країни. Як і мій молодший син зараз пішов захищати Україну, коли його донечці не було й місяця», — поділилась тернополянка Лариса Карпенко.
- Онучка покійного Героя Радянського Союзу звернулася у редакцію з проханням висвітлити її історію. Аби спам'яталися і не бентежили душу тих, хто загинув колись за Україну.
- У скандалі довкола перейменування вулиць розбиралися журналісти «20 хвилин».
— Сказати, що я шокована, пригнічена, прибита до землі, — нічого не сказати! Я, внучка Миколи Григоровича Карпенка, іменем якого названа одна з вулиць Тернополя. Він народився в центральній Україні, воював за Україну, і загинув на заході України. І раптом у 2022 році став «солдатом окупаційної армії». Ці люди при своєму розумі? — Лариса Карпенко ледь стримується. — Як я маю молодшому синові, який зараз на війні, сказати, що його прадіда назвали окупантом…
Лариса Анатоліївна Карпенко звернулась до редакції. Просила допомоги у журналістів, бо, каже, від шоку просто не знає, куди бігти і де стукати.
Нагадаємо, нещодавно в Тернополі демонтували два пам’ятники, — Пушкіну і Літак, а невдовзі оголосили про перейменування 10 вулиць. Серед них — і Героя Радянського союзу Миколи Карпенка. Крім того, заговорили і про перепоховання тіл, які зараз поховані у Парку Слави. А серед них — і її дід Микола Карпенко.
«Мій дід — українець. І завжди ним залишався!»
— Я не обговорюватиму питання зняття пам’ятників чи перейменування вулиць, названих на честь інших людей, — каже Лариса Карпенко. — Але мій дід — українець, і завжди ним залишався. Він воював і загинув у 1944 році на Західній Україні, але він був солдатом армії, яка в той час боронила нашу землю, наш край. Не НКВС, не інших репресивних структур, а солдатом-українцем! І я шокована від самого формулювання, на яке спромоглась влада — «солдат окупаційної армії».
Микола Карпенко народився у с. Червоний Яр Софієвського району Дніпропетровської області. Загинув поблизу Золочева, до цього був пораненим біля Ходачкова. І похований у Тернополі, розповіла його онучка.
Нащадки проживають у Тернополі – онучка Лариса та її двоє синів: старший 34-річний Олег і молодший 32-річний Микола. Обоє учасники бойових дій російсько-української війни. Микола і зараз боронить нашу землю.
Онук повернувся з-за кордону і пішов воювати
— Коли почалась війна, син Микола по роботі був за кордоном, — поділилась пані Лариса. — Він мав можливість там і залишитись. Але він повернувся додому і пішов воювати! Його дитина народилась 5 березня. Через народження доньки його не мали забирати, але він сам пішов у військкомат і наполіг. 1 квітня його забрали. Дитині не було ще й місяця, як він пішов.
Донедавна син був на полігоні (нам відоме місце перебування воїна, проте ми не називаємо його свідомо, з питань безпеки – прим. авт.). Невдовзі вирушає туди, де надто гаряче зараз. І мати сподівається, що синові просто ніколи дивитись в інтернет, а родина свідомо мовчить про ймовірне перейменування вулиці, названої на честь його прадіда.
— І от скажіть – якщо мій син буде воювати на Сході – він теж буде солдатом окупаційної армії? — Лариса Карпенко втомлено зітхає. Зупиняє розмову на хвилину-дві, а потім продовжує, — у 2014 році газети писали, що дід-герой, і його внуки також захищали Україну. А зараз хочуть турбувати тіло діда, бо він похований у Парку слави, і це місце треба звільнити, бо влада так вирішила. Про що тут говорити…
Рік тому через тяжку недугу пішов у засвіти Ларисин батько Анатолій Миколайович, — син Миколи Карпенка, на честь якого названа вулицю у Тернополі. Родичка, відколи почались розмови про перейменування вулиць та перепоховання тіл, видала, мовляв, не можна так казати, але добре, що до цього дня не дожив…
— Мій батько проживав у Тернополі з 1966 року, переїхав сюди із родиною, — поділилась Лариса Карпенко. — Відтоді ми всі живемо тут. Тут народились мої діти і внуки. Мій батько відбудовував Тернопіль, і Комбайновий завод, і «Ватру». Був заслуженим будівельником! Його не стало 29 липня 2021 р., і похований він теж тут, у Тернополі.
Всі полягли, коли захищали українську землю
Після переїзду до Тернополя перші роки батько із родиною проживали у готелях, гуртожитках та винаймали житло. У 1984 році йому дали квартиру на вул. Карпенка – вулиці, названій на честь його батька.
— Як так можна: це ж наша історія, — обурюється жінка. — Завтра її мінятимуть, і вже нашим нинішнім солдатам так само скажуть, як і зараз про мого діда?
Лариса Карпенко пригадує, як до Тернополя приїжджала мати Анатолія Живова. Так, він – москвич, але загинув на заході України, і йому тоді було 18 років. Танцоров і Максименко – також полягли, коли захищали українську землю, каже Лариса Карпенко.
Перейменування вулиць зараз не на часі, переконана жінка. Якщо навіть опустити моральну складову, то потрібно бодай економічну врахувати, адже перейменування вулиць потягне з міської казни чималу суму. То може краще ці гроші направити на армію і солдатів?
— Зараз мій молодший син виїжджає на передову, — каже Лариса Карпенко. — То, виходить, на перейменування вулиць у казні гроші є, а щоб одягнути наших воїнів, бодай тернополян, — цього не потрібно? Я і в 2014-му одягала двох синів, коли йшли служити. І зараз споряджаю сина, аби мав бодай якийсь захист. Бо я, як мама, стараюся захистити свого сина. Але я теж не можу все купувати безкінечно.
Жінка планує піти до депутата міськради на прийом, а потім і до міського голови. Та найбільше боїться, що син дізнається про перейменування вулиці, названої на честь прадіда.
— Я засмучена і роздавлена цим всім, а як синові? — каже пані Лариса. — Найбільше добило саме це формулювання «солдат окупаційної армії». Може, я чогось не розумію. Але ми всі виросли в Радянському союзі. Чимало людей народились у ньому. Мій дід воював за Україну і загинув, коли йому було 30. Його старшій дитині було 9 років, моєму батькові було 6, було ще й двоє молодших – 3 і 4 роки. Тільки мій батько проживав у Тернополі, решта дітей з нащадками живуть в Кривому Розі, поблизу села, де дід народився. Наш Президент, Володимир Зеленський — теж дідів земляк. То, може, у нього захисту шукати, раз у рідному місті не чують?
Хочуть перейменувати 10 вулиць
Нагадаємо, днями міськрада повідомила, що у Тернополі розпочинається збір пропозицій від мешканців щодо перейменування вулиць, назви яких пов’язані з країною окупантом.
Далі цитуємо повідомлення міськради:
Серед вулиць, які насамперед будуть перейменовані, є:
- вул. Глінки (російський композитор);
- вул. Чехова (російський письменник);
- вул. Пушкіна (російський письменник);
- вул. Достоєвського (російський письменник);
- вул. Ломоносова (російський вчений);
- вул. Живова (солдат окупаційної армії);
- вул. Карпенка (солдат окупаційної армії);
- вул. Танцорова (солдат окупаційної армії);
- вул. Чалдаєва (солдат окупаційної армії);
- вул. Гагаріна (радянський космонавт).
Пропозиції щодо переліку вулиць, які слід перейменувати у Тернополі в рамках дерусифікації, та нові назви вулиць тернополяни можуть подавати, заповнивши Google-форму
https://cutt.ly/BFOxY5j, а також надсилати на електронну пошту: presamr@gmail.com
Коментар
Дане формулювання взяте із петиції
Мар'яна ЗВАРИЧ, речниця міськради:
— Дане формулювання взято із петиції, яку подали тернополяни і яка у короткі терміни набрала необхідну кількість голосів. Оскільки є петиція щодо того, щоб розглянути ймовірність перейменування даних вулиць, саме так взято для обговорення та надання пропозицій. Наголошую, що зараз триває лише збір пропозицій! Після того усі заявки опрацьовуватимуть історики, відбудуться громадські обговорення. Тобто це декілька місяців, і, якщо історики виступлять з пропозицією залишити назву вулиць, то буде братися до уваги їхня позиція.
