Лікар з великими амбіціями: власник престижної клініки у Тернополі хоче здійснити революцію у державній стоматології
Автор:
Юлія Іноземцева
- У 2014 році, коли росія ініціювала війну на сході України, він, облишивши блискучу кар’єру у Штатах, повернувся до рідного Тернополя, бо не зміг залишити свої клініки напризволяще.
- У лютому 2022 року, коли росія вкотре цинічно на нас напала, через війну він змушений був рятуватись і столиці, де щойно почав ставати на ноги, переїжджати до Файного міста знову.
Життя Руслана Павлишина – цікаве і щодень сповнене несподіванок. Та він не опускає рук, бо лідери – завжди попереду… Як для знаменитого стоматолога минув перший день повноцінного вторгнення? Чому чоловік вирішив зібрати команду 12 лікарів-переселенців з «гарячих» точок та почати безкоштовно допомагати людям? Що він планує робити далі та якими результатами може похвалитись на даний момент?
Про все це і більше читайте у нашому інтерв’ю з Русланом Павлишиним – власником Pavlyshyn Dental Clinic та людиною, що у сфері стоматології вже понад 13 років і зупинятись на досягнутому не збирається.
Розмову подаємо у форматі «запитання-відповідь».
Навіть у разі війни мій колектив був готовий працювати…
Пригадайте, як почалось Ваше 24 лютого, коли російські окупанти вторглись в Україну?
– Я був у Києві. Зараз важко повертатися у той день, адже був дуже сильний шоковий стан, що розтягнувся десь на тиждень-два. Близько 5:30-6:00 я почув вибухи, якісь незрозумілі «хлопки». Чесно, навіть не звернув на це увагу і продовжив лежати в ліжку. Згодом до мене почала телефонувати моя помічниця: «Руслане Володимировичу, у нас війна!». Адміністратори стоматологій теж дзвонили: «Тут війна почалась! Нам виходити на роботу?».
Уявляєте?! Незважаючи на вторгнення ворога, мій колектив готовий був вийти на роботу і провести цілий день як заплановано. Адже стоматологія – це відповідальна справа, у нас безліч домовленостей з людьми. Слід було все узгодити, повідміняти прийоми, пояснити пацієнтам що й до чого.
Що було далі? Як опинились у рідному місті?
– Я – лікар-хірург. Мене у житті важко ввести в ступор. У перший воєнний день теж спокійно, на холодну голову мислив. Розглядав до останнього всі варіанти – виїжджати з Києва чи ні. Не вірилось, що ситуація настільки масштабна! Не вірилось, що якась держава у наш час може бути настільки нахабною, аби напасти і розпочати повномасштабну війну, ще й у центрі Європи!
Важко описувати якісь перші мої відчуття того дня. Згодом я твердо вирішив: їду і будь, що буде! Зібрав усе найнеобхідніше, не забув про стоматологічні матеріали й інструменти. Обладнання деяке склав.
Мій товариш з 8 ранку їхав від центру столиці до Тернополя. Настільки великий «корок» утворився, що я його встиг наздогнати при виїзді з міста лише близько 15:00. Добирався на таксі, тоді пересів в його автівку і прибув сюди.
Тут довгий час вагався: братись за автомат чи робити те, що вмію найкраще! Професія перемогла бажання воювати…
Слід дякувати за кожен прожитий день і рухатись вперед…
Як виникла ініціатива сформувати команду стоматологів-переселенців?
– Почну з того, що я навчався в Нью-Йорку і у 2014 році склав там надзвичайно складний екзамен, для якого потрібні були знання з патології, мікробіології, біохімії, фізіології, анатомії, анатомії зубів тощо. Іспит тривав близько 10 годин. Опісля я планував повністю переїхати до США.
Так склалось, що після здачі екзамену російська федерація вперше застосувала зброю проти суверенітету і територіальної цілісності України. Я повернувся назад до України, в рідний Тернопіль, бо не міг залишити напризволяще клініки тут, мусив підтримати свої колективи. Згодом відкрив клініку у Києві, очолив її. Як власник бізнесу, який от-от збудований в Києві, ми тільки набирали там обертів і потужності. Ставати на ноги у столиці дуже нелегко!
Наприкінці лютого цьогоріч, коли окупанти знову захотіли поневолити нашу землю, більшість з нас нічого не хотіла робити, бо ми не знали, чого чекати завтра. Але помалу ми звикли до звуку сирен, послухали трохи Арестовича, адаптувались до нової реальності. Я усвідомив, що кожен наступний день, який проживаю – це можливість рухатись вперед!
З 18 років я почав керувати двома стоматологічними кабінетами, весь цей час їх розширяв, перетворив на клініки, створив наш бренд – Pavlyshyn Dental Clinic, що тепер знаний на всю Україну. Мені якось навіть медики з Луганська казали, що чули про нас, адже і з-за кордону в нашу клініку раніше прилітало багато охочих полікувати зуби. Крім роботи логіста, сам приймаю пацієнтів, стараюсь своїм прикладом демонструвати, що лікар може бути універсальним!
Будучи по житті лідером, я не зміг сидіти вдома і через деякий час вирішив організувати команду стоматологів-переселенців, які теж врятувались від небезпеки і готові допомагати потребуючим. Всі знають, що зубний біль є одним з найсильніших, його неможливо терпіти! У такий складний час стоматологи як ніколи потрібні і можуть бути корисним для усієї країни…
Розкажіть детальніше про роботу Вашої команди. Як вона сформувалась? За яким графіком працюєте?
– Знайшов спеціалістів у команду я буквально за 5 днів. З тих, хто в перші дні війни відгукнулись на мій заклик долучитись до «Стоматології Павлишиних», всіх практично взяв одразу. Намагався нікого не образити і дати можливість цим лікарям працювати за спеціальністю. Мова не йшла про вибір найкращого кандидата, мова йшла про людяність, адже я розумів, у якому становищі ці медики опинились. Сама доля звела їх зі мною у такий нелегкий час.
У команді є спеціалісти вузьких напрямків – ортодонти, декілька хірургів та ортопедів, реставратори, ендодонтисти, дитячі лікарі. Вони приїхали з різних міст: Бучі, Гостомеля, Ірпеня, Харкова, Миколаєва, Києва, Ізюму, Чернігова. Дехто втратив власну клініку, в яку роками вкладав сили і кошти. Дехто втратив житло і зі своєю сім’єю прибув до Тернополя.
Ми безкоштовно лікуємо зуби солдатам Збройних Сил, бійцям тероборони та переселенцям, що втратили все. Взяли максимально швидкий темп – працюємо з 7 ранку до 22:00. Кабінети розділено на три зміни, кожна працює по 5 годин. Отже, виходить, що кожен стоматолог зайнятий по 5 годин, вони собі по черзі чергують. Мають приблизно по п’ять змін на тиждень. Так моя команда не сильно втомлюється і щодня встигає прийняти більше пацієнтів.
Працюють у нас навіть закохані пари стоматологів. Мені дуже приємно, що якесь добро і щастя таки залишилось, незважаючи на війну. В роботі взагалі я особисто відчуваю сильну підтримку команди, вона енергійна, цілісна і потужна! Ми допомагаємо один одному при потребі. Чим можу – підтримую їх, даю професійні поради. Впевнений у цих лікарях на сто відсотків!
Пацієнту, найперше, має бути комфортно…
З якими проблемами до Вашої клініки найчастіше звертаються пацієнти за безкоштовним лікуванням?
– Зазвичай приходять або з недолікованими роботами, або з гострим болем, приміром, коли прорізується 8 зуб. Це спричиняє дуже великий дискомфорт. Внаслідок активної фази прорізування виникає запалення м’яких тканин і коли «вісімка» проштовхує ці тканини і тисне на сусідні зуби – не можеш ні про що більше думати. Також часто видаляємо зуби. Лікуємо ми і глибокий карієс.
Працюючи з тернопільськими військовими, поки маємо матеріальну можливість, стараємось всі їхні проблеми з зубами вирішити. Це часто виходить за межі невідкладної стоматології. Часто роблю їм навіть чистку, аби хлопці себе добре почували. Поки наші захисники стоять з автоматами на передовій – не повинні думати про біль зубів. Ми їх залікуємо!
Як пацієнти реагують на те, що всі послуги безкоштовні?
– Вони дуже задоволені. Тепло відгукуються, хвалять лікарів, кажуть: «Аби всі так робили!». В мене іноді складається враження, що люди навіть вже коли пройшли лікування і нічого за це не заплатили, до останнього не вірять в безкоштовні послуги, аж поки не вийдуть за межі клініки.
Ще у нас тут дуже спокійно. Таку атмосферу я привіз з Америки. Коли був студентом, то працював у Штатах асистентом стоматолога для наших українців. Чимало досвіду набрався там. Зі всіх місць, де навчався, старався забрати те, що мені сподобалось. Наприклад, у Києві в нас над установками на стелі є велика плазма. Пацієнту даємо навушники, що блокують зовнішні звуки, і він собі вмикає Netflix, дивиться фільм чи серіал. Багато процедур в Києві ми проводимо під седацією (під сном – прим.). Таке хочу запровадити й у Тернополі. Пацієнту, найперше, має бути комфортно…
Навчання для хорошого стоматолога – це безперервний процес
Що плануєте робити далі? Як розвиватимете свою справу?
– Моя клініка у Києві наразі зачинена. Поки ми дуже масштабно відновили роботу у тернопільській «Стоматології Павлишина». Наступним кроком хочу відновити й налаштувати процес у столичній клініці.
Якщо нам посміхнеться удача, я би хотів взагалі очолити певну місію, аби в нашій державі почати революцію в державній стоматології! Українці – одні з найсильніших стоматологів у світі. Це реальний факт! Пацієнти, котрі лікуються тут, а потім за якихось обставин змушені платити за послуги в інших державах, дуже-дуже потім плачуть! За кордоном лікування значно дорожче, а якість і ставлення медиків там поступаються нашому.
В Україні є асоціації стоматологів, які завжди відвідують курси, конференції. Я у цьому ділі знаходжусь в перших рядах ще з повноліття. Лікарі, які розвиваються, самовдосконалюються – найсильніші! Моя ціль – зробити зараз великий результат в наданні безкоштовної допомоги військовим, теробороні та переселенцям. Настільки великий результат, щоб з уряду мене сам хтось помітив і запросив ввести таку програму на офіційний рівень.
Було би дуже класно виділити велике приміщення, направити туди інвестиції, створити 20-40 кабінетів, найняти лікарів, проводити для них навчання постійно! Створення державної стоматології, де безкоштовно лікуватимуть зуби потребуючим: солдатам, що воювали і воюють за нашу свободу, всім тим, хто допомагає у воєнний час, волонтерами, котрі чистять картоплю чи плетуть маскувальні сітки тощо – це великий крок у майбутнє!
Скажіть щось позитивне на завершення нашої розмови.
– Моя команда планує невдовзі відкрити спеціальний рахунок, на який збиратимемо кошти, бо своїх матеріалів і інших речей вистачить ненадовго. Все треба зробити ідеально, аби про кожну отриману і витрачену гривню ми могли відзвітувати. Далі ми зможемо лікувати зуби потребуючим у повному обсязі: і імплантувати, і протезувати коронками тощо.
Я збираюсь, до речі, відновити навчальні курси, аби навчити більше стоматологів надавати свої послуги, змотивувати їх, щоб сильніші допомагали слабшим! А ще вірю: добро обов’язково переможе зло!
У момент, коли вся країна об’єднується заради перемоги – стоматологи повинні допомагати тим, хто цього потребує! Це наш обов’язок як професіоналів!
