Школярка з Тернополя написала лист воїну з передової. А ми дізналися, як відреагував боєць
Автор:
Ірина БЕЛЯКОВА
- Воїн з передової попросив дружину розшукати п’ятикласницю школи №22 і подякувати їй. А також запевнити дівчинку, що її лист з малюнком дійшов до адресата.
- Ми розшукали дитину, її батьків і вчителів. А також дізнались про воїна Максима, до якого потрапив лист землячки. Як виявилось, одна із його доньок – практично однолітка Боженки.
— Вірю, що Фейсбук мені допоможе знайти і передати подяку Правдюк Божені з 5-Б класу 22 школи Тернополя, — таке звернення надрукувала днями на власній сторінці тернополянка Ольга (прізвища ми не називаємо на прохання жінки і з питань безпеки, адже її чоловік – на передовій – прим. авт.) — Її лист дійшов до адресата-військового ЗСУ. Він попросив мене передати слова вдячності за чуйне серце дівчинки та слова підтримки. Окремо хочу сказати, — дякую батькам за виховання дитини! Україна обов'язково переможе!
Воїна звуть Максимом, і він із Тернополя
Лист із малюнком від тернопільської школярки потрапив до чоловіка Ольги, який сам із Тернополя, а зараз на передовій. Про це жінка поділилась із «20 хвилин». Воїна звуть Максимом, він резервіст, і вже 24 лютого пішов до військкомату, а звідти – боронити нашу землю. У Максима з Ольгою є двоє донечок, причому одна з них майже однолітка Боженки. Лист із малюнком потрапив до воїна разом із волонтерською допомогою.
— Зможеш знайти цю дівчинку, передай їй величезну подяку. І запевни, що її лист дійшов до адресата, — попросив Максим дружину.
Нам вдалось розшукати Боженку Правдюк. За словами заступниці директора школи №22 Ірини Макар, дівчинка вже зараз — мала волонтерка. І не лише листи воїнам пише, а й сітки у школі плела та різала стрічки для сіток разом з подругою Олею.
— Донька була щаслива, коли дізналась, що її лист потрапив до воїна, ще й земляка! — поділилась мама дівчинки Людмила Правдюк. — Я навіть не знала того, що вона цей лист відправила. Вже згодом Божена нам розповіла. Вона в нас дуже творча і самостійна дівчинка.
Божена і в мирний час на місці не могла всидіти. Відвідувала всі можливі гуртки, ходила на футбол і волейбольну секцію, займалась бісероплетінням та відвідувала художню школу. Зараз ще й займається співами.
Тепер чекають додому з перемогою і мріють про зустріч
— Вона у нас така, вдома їй нудно, — сміється мама. — Перший час, коли почалась війна, вона ходила допомагати у школу, волонтерила. Класна керівничка запропонувала діткам намалювати малюк і написати листа воїнам. Вона сіла, сама намалювала і сама написала. Ще й конверт самотужки склеїла. Все запакувала і віднесла, а я вже дізналась, коли вона все передала у школу.
Коли Божена дізналась, що її лист отримав воїн та ще й пробував розшукати, аби подякувати, щастю дівчинки не було меж. Тепер і вона, і її мама чекають, коли війна закінчиться, і воїн, до якого потрапив лист дівчинки, повернувся живий і здоровий із перемогою додому. Тоді й планують з ним зустрітись та особисто подякувати за захист.
У Боженки є ще й старший брат, 18-річний Вадим. Він є студентом 1 курсу педуніверситету, і також волонтерить, коли має можливість.
— Ми дуже задоволені, що доньчин лист сподобався воїнові, — каже пані Людмила. — Сподіваємось, що дуже скоро ми зможемо Максиму особисто подякувати, що боронив нашу землю і нас усіх.
