На Тернопільщині 28-річний лікар-отоларинголог Віктор Гунька довів, що навіть маленьку лікарню, якій пророкували закриття, можна повернути до життя. За два роки на посаді директора медзакладу в селищі Залісці він не лише покращив умови для пацієнтів і медиків, а й об'єднав навколо лікарні громаду, благодійників та підприємців.
Історія молодого керівника стала вірусною у соцмережі Threads після публікації світлин кабінетів «до» і «після» ремонту. Як розповів Віктор Гунька у програмі «Сніданок із 1+1», він не планував очолювати лікарню. Спочатку його запросили працювати отоларингологом, а вже через кілька місяців після звільнення попереднього директора йому запропонували стати керівником закладу.
«Тут була дуже складна ситуація. Найімовірніше, лікарня мала б закритися, бо була в такому стані, що не дуже хтось готовий був братися за неї», – згадує лікар.
Щодня Віктор їздить на роботу з Тернополя, долаючи понад 30 кілометрів в один бік. Він каже, що керівництво лікарнею для нього радше волонтерство, адже значна частина його зарплати йде на пальне.
«На газ у середньому витрачаю 12–13 тисяч гривень на місяць – це майже половина моєї зарплати. Ще й лікарів підвожу», – ділиться він.
Почав із найнеобхіднішого
Перше, що зробив новий директор, – це покращив умови для медиків і пацієнтів. За його словами, у лікарні не вистачало навіть найелементарніших речей.
«Коли я працював ЛОРом, мене завжди дивувало, чому в моєму кабінеті немає умивальника. Щоб просто помити руки або промити вуха пацієнту, доводилося йти в інший кабінет, гріти воду і нести її назад», – розповідає Віктор Гунька.
Але одразу після свого призначення він зіткнувся з серйозними фінансовими проблемами. Лікарня отримала штраф на майже 400 тисяч гривень, що могло стати критичним ударом для невеликого медзакладу. На допомогу прийшов колектив – працівники погодилися піти у відпустки за власний рахунок, щоб лікарня могла погасити борг і продовжити свою роботу.
Громада підтримала зміни
Директор активно шукає кошти на ремонти, звертаючись до всіх можливих джерел. Місцеві підприємці, благодійники, депутати та жителі громади щиро допомагають. Особливо помітною стала підтримка після того, як у соцмережах почали з'являтися фотографії оновлених приміщень.
«Я навіть не сподівався на таку реакцію. Одна жінка, яка втратила брата на війні, принесла донат. Потім прийшла ще одна, яка втратила сина. Для нашої громади 100 тисяч гривень – це величезна сума», – ділиться лікар.
За два роки вдалося відремонтувати приблизно третину приміщень лікарні. Попереду – капітальний ремонт даху, встановлення сонячних панелей та закупівля сучасного медичного обладнання.
Реабілітація для військових і плани на майбутнє
Віктор Гунька вважає одним із своїх найбільших досягнень відкриття реабілітаційного кабінету, де, зокрема, отримують допомогу українські військовослужбовці. За словами керівника, саме вдячність людей надихає його продовжувати свою справу.
«Коли люди підходять і кажуть, що за стільки років у громаді не бачили таких змін у лікарні, – це найбільша мотивація для мене працювати далі», – підкреслює він.
Іншим керівникам державних медзакладів молодий директор радить не боятися змін і починати з бажання щось змінити.
«Я колись сам сидів у чергах у державній лікарні і думав, чому люди змушені чекати в таких жахливих умовах. Зараз мої пацієнти вже не сидять у таких ремонтах. Гроші можна знайти, зміни можна зробити. Для цього не потрібні мільярди – потрібно лише трохи більше бажання», – впевнений Віктор Гунька.
Джерело: 0352.ua
