Новини Лановець та району

Як змиритись з тим, що ця війна затягнеться, і продовжувати повноцінно жити. Поради психолога

Як змиритись з тим, що ця війна затягнеться, і продовжувати повноцінно жити. Поради психолога

Як змиритись з тим, що ця війна затягнеться, і продовжувати повноцінно жити. Поради психолога

Автор:

Ірина БЕЛЯКОВА

  • Ми не вчилися тому, як поводитися на межі смерті та життя. То як нам продовжувати жити, коли повністю накриває відчуття незрозумілості, безсилля, не має можливості ні нащо вплинути особисто, повної залежності від обставин?
  • Ми віримо в нашу перемогу. Однак, ми повинні розуміти, що нам потрібно зробити ще одну велику справу – це  пережити війну.  А зараз те, що з нами відбувається  — життя під час війни. То як сприйняти, як звикнутися з тим, що все це може затягнутися?

Оксана утікала з Маріуполя, коли від рідного міста залишились руїни. Виїжджала правдами-неправдами, прихопивши молодшого сина, собаку та дівчину старшого сина, який воює. З ними були знайомий хлопчина, якому трохи більше 18-ти, і чоловікова кума з похресницею, якій днями виповнився рік. Їхній чоловік і тато також на війні.

Саме коли полишала рідне місто, прийшла звістка, що чоловік Оксани тяжко поранений… У рідному місті залишилось все, що не помістилось в одну валізу: старший син-військовий, робота, квартира, де ще у січні провела косметичний ремонт…

У планах на квітень була поїздка за кордон на відпочинок всією сім’єю — вперше у житті. Її особливо чекав 12-річний малий. Він ніколи не був на закордонному курорті, і буквально марив тим, щоб подивитись на екзотичних рибок крізь маску, яку замовив Святому Миколаєві…   

Ірина планувала у квітні, напередодні Великодніх свят, змінити роботу. Вже пройшла всі тестування і співбесіди, щоб поїхати у незнайоме місто за кордоном, заробити на навчання у виші для старшої доньки.

А Микола з дружиною готувався до весілля онучки. Підготовку почали від заручин, які відбулись восени, на Покрови.

Всі ці герої публікації і їхні історії реальні. Всі ці люди мали плани на цю весну, і ретельно готувались до визначних подій та змін у житті. Війна заскочила зненацька. І всі як один вірили, що війна швидко закінчиться, але…    

Ми не вчилися тому, як поводитися на межі смерті та життя

Україна від початку війни зазнала великих людських та економічних втрат. Звичайно, з економічними, так це все поправимо: відбудуємо, відновимо, відремонтуємо, помалюємо, засадимо, заквітчаємо, а ось з людськими — важче… Але немає такого українця в Україні чи закордоном, кого б війна не зачепила, не принесла б страждання: смерть, вбивства, катування, біженство, вимушене переселення, повітряні тривоги, бомбардування, відсутність впевненості у майбутньому, невизначеність, старі батьки чи родичі, які залишилися на окупованих територіях….  І це все зробило глибоку травму не тільки в пам’яті українців, але й глибоко поранило  їхню психіку, каже психологиня Тетяна Білінська.

— Психотравма – це реакція людини, яка призводить до погіршення якості життя, це  переживання дисбалансу між обставинами, що загрожують, та індивідуальними можливостями їх перебороти, яке супроводжується почуттями безпорадності, незахищеності і призводить до довготривалого потрясіння в розумінні себе та світу, — пояснила психологиня.

Ми віримо в нашу перемогу. Кожен своєю діяльністю наближає її як може. Однак, ми повинні розуміти, що нам потрібно зробити ще одну велику справу: це пережити війну. А зараз те, що з нами відбувається  — життя у війні. І кожна людина переживає це по своєму.

— То як сприйняти, як звикнутися з тим, що війна може бути довгою, хоча ми не хочемо цього? — каже Тетяна Білінська. — Ми налаштовувалися на інше життя, вірили в іншу долю. Ми не вчилися тому, як поводитися на межі смерті та життя. Як же ж цьому зарадити, то є справді велике питання.

У нас всіх є потенціал до самовідновлення

То як нам продовжувати жити, коли повністю накриває відчуття незрозумілості, безсилля, немає можливості ні нащо вплинути особисто, повної залежності від обставин?

— Хочу наголосити, що наша психіка має унікальну річ – це  дуже великий запас міцності та природній потенціал до самовідновлення, — пояснила Тетяна Білінська. — І коли люди кажуть: «Ми після війни всі будемо трохи психічно ненормальними», то відповідь можна дати наступну: психічно нормальними залишаться ті, хто кожен день дбатиме про своє психічне здоров’я. А ті, хто безжально розкачуватимуть свою психіку та заганятимуть себе у безвихідь, відновлюватимуть свою психіку за допомогою психіатрів, ліків, психологів та психотерапевтів.

Що допоможе зберегти психіку в ресурсному стані під час війни?

Скоротіть горизонт планування

Ми звикли мати плани на тривалий період, і це справді хороша стратегія в умовах стабільності. У разі невизначеності слід планувати свої дії на більш короткі проміжки – що робити протягом дня, які плани на наступні кілька годин.

Створіть альтернативу. Придумайте кілька варіантів навіть для короткострокових планів за принципом «якщо..., то...».

Обговорюйте рішення

Навіть при плануванні на кілька годин важливо, щоб усі рішення промовлялися та зважувалися усі «за» і «протии». Знаходьте хоча б кілька хвилинна це.

Робіть звичні справи  та обов’язково підводьте підсумок дня

Постійно слухаючи тривожні новини, чи постійне фіксування на тому, що ми не вдома, приводить до запуску в мозку режиму «НЕБЕЗПЕКА». І стає важко критично оцінювати ситуацію та приймати рішення.

  • Щоденні звичайні процедури, які допоможуть утримати почуття стабільності
  • Готування корисних та смачних сніданків, обідів
  • Приглянути за дітьми та допомогти їм з уроками
  • Вийти на вулицю та прогулятися на свіжому повітрі
  • Випити смачного чаю чи кави у кафе, яке вам подобається
  • Зупиніться. Ловіть момент побачити, як прокидається природа, пливуть хмаринки, як сонечко торкається вашого лиця.  
    — Багато моїх клієнтів говорять про те, що до війни вони не мали на це часу, а тепер кожна квіточка має цінність, — поділилась Тетяна Білінська. — Фокусуйте увагу на тому, що робите впродовж дня. Прокинулась, поприбирала в помешканні, полила квіти, погодувала, одягнула, заплела дитину.  Не обезцінюйте свої дії.

Перед сном підведіть підсумок дня, що ви зробили. Таким чином, ваша психіка відпочине  та отримає від вас посил: «Все гаразд, я подолаю та справлюся з будь-якими труднощами».

Зберігайте внутрішній спокій

Від вміння зберігати внутрішній спокій залежить, наскільки ми працездатні, активні, здатні робити користь для себе і оточуючих. Не у всіх це виходить легко. Це сильно залежить від індивідуальних особливостей людини, від її темпераменту, сили нервових процесів, вміння рефлексувати та приймати дійсніть такою, як вона є.

Спіть за будь-якої можливості

Коли здається, що заснути ви не зможете – навіть кілька хвилин із заплющеними очима допоможуть вам відновитися та стабілізуватися.

Вибирайте для спілкування людей, від яких ви не втрачаєте енергію, а набираєтесь оптимізму та віри у майбутнє

Найдорожчий ресурс, який нам можуть подарувати інші люди — не ліки й не продукти, а нормальний врівноважений стан. Тож люди, які є у вас на сьогоднішній день, і є вашою опорою – це ваш безцінний ресурс для відновлення вашого спокою. І коли настає час тривоги, паніки, страху, важливо собі нагадувати про те, що в мене є близькі, дорогі, помічні мені люди, які можуть мені допомогти у такі чи такій потребі. Це можуть бути знайомі, сусіди, волонтери, соціальні працівники, психологи, поліцейські…

Не концентруватися на втратах

Ми зараз живемо в режимі виживання. І те, що має найбільше на сьогодні значення — це піклування  про базові потреби. Про те, що відбувається сьогодні, завтра й на відстані витягнутої руки. Тільки в такому випадку в нас є шанс на стратегії та рефлексії в майбутньому.

Не карайте себе за помилки

У час війни критерії правильності рішень розмиті. Почуття провини та самозвинувачення не допоможуть ухвалити найкращі рішення, а навпаки — заблокують мислення. Скажіть собі: «Я ухвалила/ухвалив найкраще рішення, на яке була/був здатен в тих умовах».

Будьте активними

Виберіть щось, що може бути корисним і що ви можете зробити. Найкраща активність – це та, яку ви самі обрали та робите. У цей час мозок може зосередитися на чомусь одному, і таким чином тримається в тонусі.

Смійтеся

Багато говорять: «Як мені сміятися, коли стільки горя навколо. Я себе почуваю зрадником». Сміх — це не соромно! Зараз це ліки для українців. Сміх не лише знижує напругу, а й допомагає відсторонитися від гірких і важких думок. Сміх, як і сльози, служать для викиду негативної енергії, це потужний спосіб розрядки.

Фокусуйтеся на приємних емоціях

Глибина переживання простих насолод у час війни — дуже висока. Ви зовсім по-іншому можете сприймати смак ранкової кави, смак свіжоспеченого хліба, обійми рідних.

Виражайте свою вдячність, не тримайте її в собі

Всі, хто не виробив до війни правильну життєву філософію вдячності, мають прекрасну нагоду зробити це просто зараз.

Дякуйте Богу за новий день, дякуйте воїнам за мирний день, дякуйте пекарям за смачну булочку, дякуйте людям за увагу, доброту та все те, що робиться з любов’ю. 

Бережіть своє фізичне та психічне здоров’я. Війна закінчиться. Україна переможе. Все у нас буде добре, бо тільки разом ми — сила.

Останні новини

Це цікаво

Оголошення

Нерухомість

Контактна форма

Назва

Електронна пошта *

Повідомлення *